Павло Петрович Свищ (, Бахмач, Чернігівська область) — український письменник, прозаїк, публіцист, поет. Член товариства письменників і журналістів імені Іван Франка та Всеукраїнської організації «Поетична родина».
Життєпис
У червні 1993 року закінчив середню загальноосвітню школу № 1 у місті Бахмач. Після закінчення школи навчався у Бобровицькому радгосп-технікумі у Бобровиця. З 1999 р. по 2003 р. навчався у Білоцерківському державному аграрному університеті. По закінченню навчання отримав спеціальність зооінженерія.
Працював на посаді головного зоотехніка у ПСП «Правда» с. Варварівка та СТОВ «Надія» м. Бахмач.
У липні 2004 року розпочав працювати головним спеціалістом в галузі тваринництва управління сільського господарства і продовольства Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області.
У березні 2011 року призначений на посаду начальника відділу ринкових відносин і маркетингу сільськогосподарської продукції Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області.
У квітня 2020 року призначений на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Бахмацької районної державної адміністрації.
З жовтня 2021 року по сьогоднішній день обіймає посаду головного спеціаліста виконавчого комітету Бахмацької міської ради.
Творчість Почав друкувати свої дописи у Бахмацькій районні газеті «Голос Присеймів'я». У червні 2003 року надруковано перший нарис «Така її доля».
Відтоді друкувався в обласних виданнях «Сіверщина» та «Оживає минувщина»; також у всеукраїнських — «Слово Просвіти», «Дзвін», «Сівач». Низка робіт вийшла у Чиказькій україномовній газеті «Час і події». По сьогоднішній день друкується у різних виданнях, таких як «Літературний Чернігів», «Александрійський маяк», «Сніп».
Окрім періодичних видань, Павло Свищ став співавтором колективних антологій сучасної літератури.
Автор низки публіцистичних статей про проблеми сільського господарства, історичних розвідок, досліджень життєвого та винахідницького шляху визначних особистостей.
Прозові твори наповненні історичними фактами періоду голодомору 1932—1933 рр., політичних репресій проти творчої інтелігенції та важкого періоду становлення Незалежності України.
В основу поезій Павла Свища лягають філософські роздуми про життя. Деякі вірші наповнені лірикою, зустрічаються громадські та пейзажні мотиви. Велике місце у поезії автора відведено сільським мотивам. Його душа з дитинства наповнювалася любов'ю до рідного краю, природи, села та людей які в ньому щоденно працюють.
У своєму творчому доробку має 40 публікацій у газетах та 27 публікацій у літературно-мистецьких збірниках і альманахах.
Книги Сівачі українського поля. Нариси про хліборобів (2022) Козак. Хлібороб. Митець. До 120 річчя від Дня народження Антона Штепи, заслуженого майстра народної творчості України (2023); Розкривши душу (поезії, 2023); Поспішайте любити людей. Спогади про отця Андрія Квічалю (1967—2022) (2025, Бібліотека «Волання з Волині», т. 159); Тримайся за мене (поезії, 2025).
Відзнаки Переможець літературного конкурсу патріотичної поезії ім. Леоніда Тереховича, 2024. Дипломант конкурсу «К. Р. У. К. — 2024» у номінації «Науково-популярна проза», 2024. Дипломант літературного конкурсу імені Олександра Кухарчука, 2025. Фіналіст конкурсу української морської прози ім. Лисянського за оповідання «Сон не в руку», 2025.
Примітки
Джерела Михась Ткач. Зберегти душу в чистоті — то святе // Літературний Чернігів. — No 4 (104), жовтень-грудень 2023. — С. 150—153.