Елвін Свогер «Ал» Вайт (англ. Alvin Swauger White; *9 грудня 1918, Берклі, Каліфорнія, США* — *29 квітня 2006, Тусон, Арізона, США*) — американський льотчик‑випробувач і інженер, підполковник ВПС США, головний тест‑пілот експериментального надзвукового бомбардувальника North American XB-70 Valkyrie.
Життєпис Елвін Вайт народився 9 грудня 1918 року в Берклі, Каліфорнія, в родині Гарольда Х. Вайта і Рут А. Вінклман. :contentReference[oaicite:2]{index=2} У 1936 році вступив до Університету Каліфорнії в Девісі, де вивчав електротехніку, а згодом перевівся до Університету Каліфорнії в Берклі.
Вайт почав літати ще до Другої світової війни, отримавши пілотську ліцензію в 1940 році в рамках програми Civilian Pilot Training Program. :contentReference[oaicite:4]{index=4} Під час Другої світової війни він служив у United States Army Air Forces як пілот‑ескортер і виконував бойові місії на винищувачі P‑51 «Мустанг» у складі 355‑ї винищувальної групи в Європі.
У 1947 році Вайт здобув ступінь бакалавра з механічної інженерії в Університеті Каліфорнії в Берклі. :contentReference[oaicite:6]{index=6} Він далі продовжив кар’єру льотчика‑випробувача для ВПС США та компанії North American Aviation, де тестував реактивні винищувачі й прототипи, включно з F‑86 Sabre, F‑100 Super Sabre та YF‑107.
Робота з XB‑70 У 1958 році Вайт був відібраний до програми Man In Space Soonest, яка готувала кандидатів для польоту в космос, але програма була припинена. :contentReference[oaicite:8]{index=8} У 1961 році він став головним тест‑пілотом програми випробувань найбільшого в світі надзвукового бомбардувальника — North American XB-70 Valkyrie.
Вайт здійснив перші польоти обох прототипів XB‑70 і провів численні випробування, включно з польотами на швидкості до Mach 3. :contentReference[oaicite:10]{index=10}
Катастрофа 8 червня 1966 року 8 червня 1966 року під час демонстраційного льотного дня для компанії General Electric зіткнувся XB‑70 з винищувачем F‑104 Starfighter пілота Джозефа А. Вокера.
Після зіткнення прототип XB‑70 вийшов з керованості. Вайт, як пілот, спробував катапультуватися, але серйозно травмувався при евакуації; його другий пілот, майор Карл Кросс, загинув у катастрофі, як і пілот F‑104.
Подальше життя Після аварії Вайт залишився єдиним пілотом XB‑70, який вижив. У 1966 році він перейшов на роботу до авіакомпанії Trans World Airlines як менеджер польотних операцій, а з 1969 року працював консультантом у сфері авіації і аеронавтики.
Вайт провів у повітрі понад 8500 годин на понад 125 різних типах літальних апаратів. :contentReference[oaicite:14]{index=14} Він мешкав у Тусоні, Арізона, де й помер 29 квітня 2006 року у віці 87 років. :contentReference[oaicite:15]{index=15}
Нагороди та визнання Декоративний Хрест льотних заслуг (Distinguished Flying Cross) і Медаль повітряних заслуг з дев’ятьма дубовими листками — відзнаки ВПС США. :contentReference[oaicite:16]{index=16} Був співзасновником і президентом Society of Experimental Test Pilots, де отримав професійні нагороди, зокрема Iven C. Kincheloe Award, Octave Chanute Award та Harmon Trophy, який йому вручив президент Ліндон Б. Джонсон. :contentReference[oaicite:17]{index=17} У 1994 році був включений до Aerospace Walk of Honor у Ланкастері, Каліфорнія.
Див. також North American XB-70 Valkyrie Lockheed F-104 Starfighter Катастрофа XB‑70 (1966)
Джерела
Примітки