— збірка оповідань японського письменника Харукі МуракаміОповідання, що увійшли до книги, були написані між 1980 і 2005 роками та раніше публікувалися в Японії в різних журналах і збірках. Упорядкуванням цієї компіляції займався сам Муракамі; вона вперше побачила світ в англійському перекладі у 2006 році (японський аналог збірки вийшов пізніше, у 2009-му). Близько половини творів переклав Філіп Гейбріел, іншу частину — Джей Рубін. У самій збірці оповідання переважно чергуються між цими двома перекладачами.
Харукі Муракамі вважає це видання своєю першою повноцінною англомовною збіркою короткої прози з часів «Зникнення слона» (1993). Натомість збірку «Після землетрусу» (2000) він називає радше «концептуальним альбомом», оскільки її оповідання створювалися для досягнення кумулятивного ефекту.
Зміст Збірка включає в себе такі оповідання (в дужках дата японського видання):
1. Сліпа верба, спляча жінка (1995) 2. Іменинниця (2002) 3. Катастрофа на шахті в Нью-Йорку (1981) 4. Літак: або як він розмовляв сам із собою, ніби декламував вірші (1989) 5. Дзеркало (1983) 6. Фольклор для мого покоління: передісторія пізнього капіталізму (1989) 7. Мисливський ніж (1984) 8. Ідеальний день для кенгуру (1981) 9. Пірникоза (1981) 10. Коти-людожери (1991) 11. Казка про бідного родича (1980) 12. Нудота 1979 (1984) 13. Сьома людина (1996) 14. У рік спагеті (1981) 15. Тоні Такітані (1990) 16. Зліт і падіння випечених корнетів (1983) 17. Крижаний чоловік (1991) 18. Краби (1984) 19. Світлячок (1983) 20. Випадковий мандрівник (2005) 21. Затока Ханалей (2005) 22. Десь, де ви можете це знайти (2005) 23. Камінь у формі нирки, який щодня знаходиться в іншому місці (2005) 24. Мавпа Сінагави (2005)
Опис Сліпа верба, спляча жінка
Під час поїздки зі своїм 14-річним двоюрідним братом оповідач згадує подію, що сталася вісім років тому. Тоді один його друг знав дівчину, яка лежала в лікарні і намалювала йому дерево сорту «сліпа верба» — воно було дуже маленьким, але мало глибоке коріння. Мухи, які контактували з його пилком, залітали у вуха сплячим жінкам і з'їдали їх зсередини.
Іменинниця
Офіціантка в Токіо працює у свій двадцятий день народження. Випадково один із відвідувачів дізнається про її свято і виконує одне її бажання. Через кілька років вона має кращу роботу, щаслива у шлюбі та їздить на автомобілі «Ауді».
Катастрофа на шахті в Нью-Йорку
Друг оповідача регулярно відвідує зоопарк, розпиваючи там алкоголь. Він помирає у віці двадцяти восьми років. Невдовзі після цього гинуть й інші друзі оповідача. Історія закінчується вставкою діалогу під час аварії на шахті.
Літак: або як він розмовляв сам із собою, ніби декламував вірші
Двадцятирічний юнак, який працює в туристичному агентстві, розмовляє сам із собою в душі, де звучать слова «Літак летить». Для його жінки це бурмотіння звучить як вірш.
Дзеркало
Під час студентських заворушень наприкінці 1960-х оповідач відмовляється вступати до університету. Натомість він працює нічним сторожем у школі й лякається власного відображення в дзеркалі.
Фольклор для мого покоління: передісторія пізнього капіталізму
Знайомий, який зробив кар'єру після студентських заворушень, зустрічається з оповідачем в Італії. Там він зізнається йому, що якось уночі отримав дзвінок від своєї колишньої дівчини, хоча вже давно був одружений. Вони зустрічаються, але до сексу справа не доходить.
Мисливський ніж
В останній день відпустки на морі оповідач знайомиться з колишньою стюардесою та чоловіком, якому сподобався ніж оповідача. Демонструючи функції ножа, оповідач знову згадує стюардесу.
Ідеальний день для кенгуру
Подруга хоче піти з оповідачем до зоопарку, щоб подивитися на дитинчат кенгуру. Однак вона розчарована, бо дитинча, здається, вже виросло.
Пірникоза
Оповідач шукає пароль, яким може бути слово «пірникоза». Однак він ставиться до цього скептично, оскільки в описі зазначено, що цей предмет неїстівний. Коли оповідачу вдається довести, що пірникози справді неїстівні, ворота відчиняються.
Коти-людожери
Під час відпустки в Греції оповідач читає заголовок у газеті про те, що труп старої жінки з'їли її власні коти. Оповідач задається питанням, чи вб'ють тепер цих котів за те, що вони скуштували людського м'яса, чи ні. Невдовзі після цього від нього йде дружина.
Казка про бідного родича
Оповідач філософствує про те, що, ймовірно, скрізь є стара тітка, яка належить до найменш улюблених гостей на сімейних святах і чиї подарунки ніхто не цінує. Зрештою йому спадає на думку, що через 10 000 років суспільство може складатися лише зі старих тіток.
Нудота 1979
Друг оповідача, який безсоромно займається позашлюбним сексом із подругами та дружинами своїх друзів, у 1979 році протягом 40 днів страждає від нападів нудоти. Наприкінці він запитує себе, чи не є це покаранням за його розгульну поведінку, і чи не може таке статися і з його другом, письменником Харукі Муракамі.
Сьома людина
У дитинстві, живучи в японському прибережному містечку, оповідач дружить із хлопчиком К. Під час тайфуну К. накриває хвиля, і він гине. Коли вже дорослого оповідача починають переслідувати спогади про цей інцидент, він бере відпустку і повертається до того прибережного містечка.
У рік спагеті
Для оповідача 1971 рік став роком спагеті, оскільки того року він готував їх особливо часто. Але спагеті також нагадують оповідачеві про його тогочасну самотність.
Тоні Такітані
Батько Тоні Такітані був японським джазовим музикантом, який емігрував до Шанхаю і досяг там успіху. Після повернення сина до Японії той одружується з жінкою, яка без міри скуповує розкішний одяг. Після її раптової загибелі в аварії він розпродає цей одяг, щоб позбутися спогадів про дружину. Коли помирає його батько, він так само продає його джазові платівки.
Зліт і падіння випечених корнетів
В одному рекламному оголошенні оповідач натрапляє на солодощі під назвою «Кнаспер» (Knasper), про які він ніколи раніше не чув. Згодом він дізнається, що ці ласощі нібито існували ще у VIII столітті. Особливою гордістю компанії є ворони-кнаспери, які харчуються виключно цими солодощами. На цьому моменті в оповідача уривається терпець.
Крижаний чоловік
Жінка знайомиться з Крижаною людиною в готелі на гірськолижному курорті. Після одруження вони хочуть вирушити у спільну подорож. Жінка спочатку пропонує Південний полюс, але потім вирішує обрати серйозніше місце. Проте Крижана людина тепер за будь-яку ціну хоче поїхати саме на Південний полюс, і вони вирушають у путь. Ця подорож стає для жінки справжньою тортурою.
Краби
Японець, який разом із дружиною перебуває в Сінгапурі, їсть там крабів, що продаються дешево й у багатьох варіаціях. Оскільки краби йому дуже смакують, вони вирішують їсти їх щодня. Невдовзі після цього чоловікові стає зле, і він вирішує більше ніколи не їсти крабів.
Світлячок
У 1967 та 1968 роках оповідач живе в студентському гуртожитку зі своїм однокурсником. Одного разу той накладає на себе руки у власному автомобілі «Хонда». Трохи згодом оповідач отримує в подарунок світлячка у скляній банці. Відтоді світлячки завжди нагадують йому про ці події.
Випадковий мандрівник
Автор, Харукі Муракамі, розкриває себе як оповідача. Він розповідає про події в джаз-барі та про камінг-аут одного знайомого настроювача піаніно.
Затока Ханалей
Син японки Саті загинув від нападу акули на Гаваях. Відтоді піаністка щороку приїжджає на Гаваї в річницю його смерті. У гавайському барі її ображають на расовому ґрунті, після чого вона повертається до Японії. Там вона знову зустрічає японського серфера, з яким познайомилася під час гавайської відпустки.
Десь, де ви можете це знайти
Чоловіка однієї літньої жінки переїхав трамвай, тож відтоді вона живе в постійних нападах страху. Інша жінка губить свого чоловіка на сходах між 24-м і 25-м поверхами багатоповерхівки. Зрештою оповідач знайомиться з біржовим маклером. Він робить нотатки про всі ці випадки і зрештою бачить між ними зв'язок.
Камінь у формі нирки, який щодня знаходиться в іншому місці
Дзюнпей мріє стати письменником і отримав від свого батька пораду: у житті чоловіка є лише три жінки, які матимуть для нього справжнє значення. Тим часом він пише оповідання про ниркоподібний камінь, який лікарка вживляє пацієнту.
Мавпа Сінагави
Молода жінка не може запам'ятати власне ім'я. До того ж вона нещодавно одружилася з новим чоловіка і знову змінила прізвище. Одного разу вона замовляє собі браслет зі своїм ім'ям. На роботі в дилерському центрі «Хонда» вона заради зручності використовує дошлюбне прізвище. Коли вона обговорює з психотерапевтом причину своєї забудькуватості, та припускає, що її таблички з іменами вкрала мавпа.
Адаптації На основі деяких оповідань зі збірки було знято фільми:
Тоні Такітані (2004) — японський художній фільм на основі однойменного оповідання. Сліпа верба, спляча жінка (2022) — французька анімаційна драма-антологія на основі кількох оповідань. Щоденник звуків (2012) — український короткометражний фільм, знятий на основі оповідання «Сліпа верба, спляча жінка».
Нагороди Міжнародна премія імені Франка О'Коннора за найкраще коротке оповідання – 2006
Премія Кіріяма — 2007 — Муракамі відмовився приймати нагороду «з власних принципових міркувань».
Примітки
Джерела
Огляд збірки «Сліпа верба, спляча жінка» у газеті The Australian (архівна копія за 2006 рік) Рецензія на книгу «Сліпа верба, спляча жінка» від Тобіаса Гілла у виданні The Guardian (8 липня 2006) Оцінки та рецензії критиків на збірку «Сліпа верба, спляча жінка» на сайті Metacritic (архівна копія)