Кучко (у творах XVII століття Степан Іванович Кучка) — суздальський боярин XII століття, який імовірно володів селами і селами по річці Москві, в місцях, де згодом було засновано місто Москва. Від імені Кучко утворилися топоніми — Кучкове було колишньою назвою Москви, і навіть служило альтернативною назвою; від нього ж — Кучкове поле.
У 2015 році при реставрації було відкрито напис-графіті XII століття, що містив імена вбивць князя Боголюбського, починаючи з імен Кучковичів, та опис обставин вбивства.
До боярина Кучки зводили свій рід дворяни Ізноскови.
Походження Лінгвіст В. М. Топоров порівнював ім'я Кучко з прусськими топонімами Kuczke, Kuczithen, ім'ям Kutcze, литовськими антропонімом Kucaitis та топонімами Kučkelių vk., Kučkų km., Kučių km., Kučiškės km. Лінгвіст А. Л. Шилов припускав, що Степан Кучко походив з місцевої мерянської аристократії. На це вказує його ім'я. На думку дослідника, воно з більшою ймовірністю походить з фінно-угорської лексики (пор. — «орел» і — «короткий»), ніж слов'янської.
Сказання про Кучка та Кучковичів У пізніх джерелах з'являються повідомлення, що володимиро-суздальський князь Юрій Долгорукий ніби проїздом зупинився в Кучковій місцевості, а Кучко наказав убити за якусь грубість (в інших версіях — за спробу отруєння), заволодів селами вбитого боярина і заклав на березі Кучкова, а потім — Москва: «Москва рекше Кучково».
Примітки
Література