Регла́мент про харчові́ ензи́ми — нормативно-правовий акт Європейського Союзу, який містить гармонізовані положення щодо харчових ферментів у Європейському Союзі, тим самим консолідуючи та замінюючи раніше існуюче законодавство як на національному, так і на європейському рівнях. Цей регламент спрямований на захист здоров'я людини та забезпечення можливості використання цих ферментів по всьому ЄС. Як європейський регламент, він має пряме застосування у всіх державах-членах; транспозиція до національного законодавства не є необхідною. Регламент визначає вимоги до списку дозволених ферментів ЄС, умови їх використання в харчових продуктах та вимоги до їх маркування.

Застосування Регламент (ЄС) № 1332/2008 встановлює єдине правило по всій Європі, згідно з яким лише ферменти, схвалені ЄС, можуть продаватися та використовуватися в харчових продуктах. Їх використання має бути технологічно необхідним, наприклад, у виробництві, переробці, підготовці або обробці харчових продуктів, або пізніше під час їх упаковки, транспортування чи зберігання. Схвалені харчові ферменти також не повинні загрожувати здоров'ю споживачів або вводити споживачів в оману.

Цей регламент не поширюється на ферменти, призначені для споживання людиною (наприклад, травні ферменти), або ті, що використовуються у виробництві харчових добавок (відповідно до Регламенту (ЄС) № 1333/2008). Так само, мікробні культури, що використовуються у виробництві харчових продуктів, таких як вино чи , що виробляють ферменти, не підпадають під дію цього регламенту.

Розділ II (статті 4–9) встановлює вимоги до створення переліку дозволених ферментів Співтовариства. Перелік дозволених ферментів повинен містити інформацію про назву ферменту, іншу необхідну інформацію, умови та харчові продукти, до яких додається фермент, а також будь-які обмеження або конкретні вимоги. Стаття 17 встановила терміни для повідомлення про ферменти для включення до переліку Співтовариства. Цей період розпочався 11 вересня 2011 року та був продовжений Регламентом (ЄС) № 1056/2012 з 24 до 42 місяців, тобто до 11 березня 2015 року. Протягом цього періоду Комісія отримала понад 300 повідомлень щодо харчових ферментів.

Через велику кількість реєстраційних досьє складання списку Співтовариства було затримано на кілька років. Тому, на основі повідомлень, поданих протягом вищезгаданого періоду, та відповідно до вимог статті 12 Регламенту (ЄС) № 234/2011, Комісія спочатку склала та опублікувала список усіх повідомлень щодо харчових ферментів, які слід розглянути для включення до першого списку Союзу. Повідомлення, подані після кінцевої дати 11 березня 2015 року, не були включені до цього списку. Список харчових ферментів Співтовариства буде складено лише після оцінки всіх речовин, включених до списку. Після того, як список Співтовариства стане доступним, харчові ферменти, не включені до списку, більше не можуть використовуватися в ЄС. Тим часом продовжують застосовуватися національні правила, враховуючи інші правила ЄС, такі як Регламент (ЄС) № 178/2002.

Залежно від того, чи призначені харчові ферменти, чи продукти, вироблені з ними, для продажу населенню, застосовуються різні вимоги до маркування. Інформація має бути зрозумілою, чітко видимою, розбірливою та постійно закріпленою.

Структура

РОЗДІЛ I ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ Стаття 1. Предмет Стаття 2. Сфера застосування Стаття 3. Терміни та означення РОЗДІЛ II СПИСОК ЗАТВЕРДЖЕНИХ ХАРЧОВИХ ЕНЗИМІВ СПІЛЬНОТИ Стаття 4. Список харчових ензимів Спільноти Стаття 5. Заборона на харчові ензими, що не відповідають вимогам, та/або харчові продукти, що не відповідають вимогам Стаття 6. Загальні умови для внесення харчових ензимів до списку Спільноти Стаття 7. Зміст списку харчових ензимів Спільноти Стаття 8. Харчовий ензим, який підпадає під сферу застосування Регламенту (ЄС) № 1829/2003 Стаття 9. Рішення щодо тлумачення РОЗДІЛ III МАРКОВАННЯ Стаття 10. Марковання харчових ензимів і харчових ензимних препаратів, не призначених для продажу кінцевому споживачу Стаття 11. Загальні вимоги до марковання харчових ензимів і харчових ензимних препаратів, не призначених для продажу кінцевому споживачу Стаття 12. Марковання харчових ензимів і харчових ензимних препаратів, призначених для продажу кінцевому споживачу Стаття 13. Інші вимоги щодо марковання РОЗДІЛ IV ПРОЦЕДУРНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ Стаття 14. Обов'язок надавати інформацію Стаття 15. Комітет Стаття 16. Фінансування гармонізованих політик Спільноти РОЗДІЛ V ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 17. Створення списку харчових ензимів Спільноти Стаття 18 Перехідні інструменти Стаття 19 Внесення змін до Директиви 83/417/ЄЕС Стаття 20 Внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1493/1999 Стаття 21 Внесення змін до Директиви 2000/13/ЄС Стаття 22 Внесення змін до Директиви 2001/112/ЄС Стаття 23. Внесення змін до Регламенту (ЄС) № 258/97 Стаття 24. Набуття чинності

Додаткові правила Цей регламент доповнюється подальшими регламентами ЄС, що регулюють додавання речовин до харчових продуктів, таких як:

Регламент (ЄС) № 1331/2008, що встановлює єдину процедуру авторизації харчових добавок, ферментів та ароматизаторів. Регламент (ЄС) № 1333/2008 про харчові добавки Регламент (ЄС) № 1334/2008 про ароматизатори та деякі харчові інгредієнти з ароматичними властивостями Регламент (ЄС) № 1925/2006 про додавання до харчових продуктів вітамінів, мінеральних речовин та деяких інших речовин Регламент (ЄУ) 2015/2283 про нові харчові продукти Регламент (ЄУ) 2019/934 про дозволені добавки для вина

Див. також

Регламент про харчові добавки Регламент про смако-ароматичні добавки та деякі харчові інгредієнти зі смако-ароматичними властивостями

Примітки