Пагода одного стовпа (; тьином 廚𠬠榾) — історичний буддійський храм, побудований посеред ставка в центрі Ханоя. Зведений з деревини у 1049 році на єдиній колоні діаметром 1,25 метра, заввишки 4 метри й нагадує квітку лотоса — буддійський символ чистоти. Храм декілька разів перебудовували; повністю зруйнований у 1954 і відновлений у 1955 році.

Пагода також відома як (тьином 蓮花臺)  і формально належить до архітектурного комплексу (тьином 延祐寺), що означає «пагода тривалого благословення».

Пагода вважається, нарівні з Ароматною пагодою, однією з двох найвизначніших святинь В'єтнаму.

Історія

Династія Лі

Храм звели за наказом імператора Лі Тхай Тонга, який правив у 1028–1054 роках. За придворними літописами, Лі Тхай Тонг не мав спадкоємця й побачив сон, у якому йому явилася бодхісаттва Куан Ам (), що, сидячи на лотосі, подала йому немовля. Згодом імператор узяв за дружину селянку, яку зустрів, і в подружжя народився син. На знак вдячності він наказав збудувати храм у 1049 році, за порадою ченця на ім'я Тхьєн Тує (), який велів спорудити святиню, встановивши стовп посеред лотосового ставу — за образом видіння зі сну.

Храм розташовувався на території тодішнього саду Тайкам () у місцевості Тхатьбао, повіту Віньтхуан столичного міста Тханглонг (нині Ханой). Перед відкриттям пагоди відправили молитви за довголіття монарха. У добу Лі храм став місцем щорічних царських церемоній з нагоди свята Весак — дня народження Будди. Під час цих щорічних урочистостей імператор особисто здійснював обряд омовіння статуї Будди, чим приваблював як монахів, так і мирян. Після завершення церемонії володар випускав на волю птаха, і йому наслідували присутні.

Храм було реставровано у 1105 році за правління імператора Лі Нян Тонга, а в 1109 році було відлито дзвін і здійснено спробу його встановлення. Проте цей дзвін, що вважався одним із чотирьох великих творінь столиці того часу, виявився надто масивним і важким, щоб бути підвішеним. Оскільки він не міг дзвонити, стоячи на землі, його вивезли за межі міста й залишили на полях поблизу храму (84 км). Ці землі були заселені численними черепахами, через що дзвін отримав назву (тьином 鍾龜田).

На початку XV століття В'єтнам зазнав вторгнення та окупації з боку династії Мін. У 1426 році майбутній імператор Ле Лой розгромив китайські війська, і під час їхнього відступу, за браком озброєння, командувач наказав переплавити дзвін і використати мідь для виготовлення зброї.

Після династії Лі

У період династії Нгуєн пагоду відновили й перебудували в 1840–1850 роках і знову в 1922 році.

У 1954 році пагоду підірвано. Всупереч поширеному твердженню, її зруйнували не французи, а в'єтнамський лейтенант французької армії, який згодом зазнав суворого покарання. У 1955 році Міністерство культури Демократичної Республіки В'єтнам відновило пагоду та лотосову платформу, спираючись на архітектурний стиль, успадкований від династії Нгуєн.

Архітектура

Первісна архітектура

Згідно з , у 1105 році храм було розширено й доведено до довершеності:

«Рік (тьином 乙酉) — п'ятий рік (1105), четвертий рік ери правління Чжао Цзі. […] Тоді імператор Лі Тхань Тонг звелів відновити пагоду Дьєнхиу (), надавши їй ще більшої краси, ніж раніше; викопано ставок Льєнхоадай (), названий Ліньч'єу (). Довкола ставка влаштовано стежку, а навколо неї викопано ще один ставок — Бітьчі (), через який споруджено мости. Перед храмовим подвір'ям поставлено ступу».

У дослідженні 1999 року культурознавець Нгуєн Хунг Ві () навів докази того, що архітектура Пагоди одного стовпа подібна до залишків кам'яного стовпа . За висновками д-ра Чан Чонг Зионга (), первісна композиція пагоди являла собою геометричну структуру символів буддизму, відому як мандала.

На підставі понад двадцятирічних досліджень, 10 жовтня 2020 року група дослідників, архітекторів і художників SEN Heritage провела науковий семінар, на якому запропонувала реконструкцію первісного вигляду пагоди відповідно до архітектурного стилю династії Лі. Центром усього комплексу виступає Пагода одного стовпа. Для представлення результатів дослідження використали тривимірну графіку та технології віртуальної реальності. У семінарі взяли участь провідні фахівці, зокрема історик Зионг Чунг Куок (), дослідник Нгуєн Хунг Ві (), д-р Чан Чонг Зионг, а також представники преси.

Відбудова храму 1955 року

У 1954 році війська Французького Союзу зруйнували пагоду перед відступом із В'єтнаму після Першої індокитайської війни. Згодом у 1955 її було відбудовано.

Пагода нині має квадратну платформу, кожна сторона якої має довжину 3 м; дах її вигнутий і здіймається на стовпі заввишки 4 м (без урахування підземної частини), діаметром 1,2 м. Кам'яний стовп складено з двох частин, поставлених одна на одну, що утворюють єдине ціле. Верхня секція стовпа тримає систему дерев'яних балок, які виконують роль опори для святилища нагорі.

Лотосова тераса вкрита черепичним дахом із чотирма загнутими кутами; на гребені розміщено класичну композицію «два дракони, що вшановують Місяць» (). У в'єтнамському світогляді дракон є священною істотою, втіленням влади та сили. Образ «двох драконів, що вклоняються місяцю» на покрівлях храмів і пагод символізує не лише небесну могутність, а й містить у собі глибокі гуманістичні цінності, віддзеркалюючи розум, волю людини та давню спадщину.

Нині вже немає кам'яних пелюсток лотоса на стовпі, про які згадують у епіграфічних написах доби династії Лі. Сам ставок обнесено балюстрадою з полив'яної глиняної цегли із зеленою глазур'ю. Загальний вигляд споруди тяжіє до архітектурних форм, успадкованих від доби Нгуєн.

Поряд із Пагодою одного стовпа нині стоїть ще один храм із брамою тамкуан, прикрашеною горизонтальною дошкою з трьома ієрогліфами «Diên Hựu tự». Ця споруда була збудована у 1049 році та призначалася розширити обрядовий простір Пагоди одного стовпа — для звершення богослужінь, читання буддійських сутр і повсякденного життя чернечої громади (у складі тодішнього храмового комплексу Дьєнхиу).

У саду храму нині зростає розлоге дерево Бодхі, привезене зі священної землі Будди; його подарував президент Раджендра Прасад з нагоди візиту глави держави Хо Ші Міна до Індії у 1958 році.

Пагода одного стовпа разом із храмом Дьєнхиу була визнана пам'яткою національного історико-культурологічного значення у 1962 роціhttp://vov.vn/Van-hoa/Chua-Mot-Cot-duoc-xac-lap-ky-luc-chau-A/228677.vov Chùa Một Cột được xác lập kỷ lục châu Á , trang vov..

10 жовтня 2012 року в Фарідабаді (Індія)http://dantri.com.vn/c20/s20-652340/chua-mot-cot-ngoi-chua-co-kien-truc-doc-dao-nhat-chau-a.htm Chùa Một Cột - ngôi chùa có kiến trúc độc đáo nhất châu Á, Dân trí. Організація рекордів Азії офіційно встановила для Пагоди одного стовпа континентальний рекорд як «храму з найсамобутнішою архітектурою».

Пагода також зображена на зворотному боці в'єтнамської банкноти номіналом 5000 донгів. У пізні 1950-ті — на початку 1960-х років також в центрі , передмісті Сайгона (нині — у складі міста Хошимін).

Примітки

Посилання

Пагода на одному стовпі в Ханої