Павло́ Петро́вич Черна́й (5 грудня 1906, Сміла, Київська губернія, Російська імперія (нині Черкаська область, Україна)https://history.kby.kiev.ua/publication/doc_3360.List_Nachalnika_Upravlinnya_Kontrozvidki_NKO_%22SMERSh%22__1_Ukrayinskogo_Frontu,_general-mayora_Osetrova_do_chlena_Viyskovoyi_Ra.html — 20 березня 1978, Бад-Пірмонт, ФРН, ) — лікар-психіатр. Під час німецької окупації — директор Київської психіатричної лікарні. Співучасник масового знищення пацієнтів лікарні, а також, після евакуації з Києва — програми примусової евтаназії «неповноцінних» на окупованій території Польщі.
Біографія Згідно з даними анкет, які він заповнював у Німеччині, народився 5 грудня 1906 року в Києві. У доповіді на ім'я Хрущова про його діяльність у Києві як місце народження вказано м. Сміла.
Станом на вересень 1941 р. працював у Київській міській психіатричній лікарні ім. Павлова (у деяких джерелах називається Кирилівська, за розташуванням у будівлі колишнього Кирилівського монастиря) науковим співробітником і заступником директора з лікувальної роботи, мав ступінь доцента. Перед тим, як залишити Київ 17 вересня 1941 р., попередній директор Лев Зак поклав виконання обов'язків директора лікарні на Черная (сам Зак, ймовірно, загинув у Києвському оточенні). Німецька окупаційна влада затвердила Черная на посаді.
У жовтні 1941 р. представник окупаційної влади доктор Раковський кілька разів відвідав лікарню і разом з Чернаєм обговорив заходи стосовно знищення пацієнтів єврейського походження, було підібрано місце для їх поховання. Головний лікар М. Танцюра, дізнавшись про наміри німців від директора, зміг таємно виписати деяких пацієнтів, щоб ті уникнули смерті. Безпосередньо перед розстрілом євреїв, яке відбулося 18 жовтня, Чернай ізолював їх у окремих приміщеннях та встановив охорону, щоб ті не втекли. Чернаю активно допомагав у підготуванні знищення євреїв завгосп лікарні Йосип Костянтинович Горохов.
Після того масові страти відбулися ще кілька разів — у січні, березні та жовтні 1942 р.
Як встановив київський історик А. Руккас, хоча Черная у лютому 1942 р. перевели до Першої міської лікарні, він разом із представниками окупаційної адміністрації приїздив до психіатричної лікарні та складав списки на «евакуацію», тобто знищення пацієнтів. Загалом було знищено понад 800 пацієнтів.
Після відступу німців з Києва з листопада 1943 р. Чернай працював у лікарні Тіґенгоф на території округу Вартеланд (нині Польща), де втілювалася програма масової евтаназії «неповноцінних» пацієнтів, яких туди звозили з різних місць.
Як встановив німецький історик І. Петров, Чернай зміг евакуюватися з відступаючими військами до Німеччини, де не пізніше 1944 року отримав німецьке громадянство, а далі уникнув переслідувань.
Був одружений з Наталією Олександрівною Льовшиною (1910—1997), мав сина Петра, який помер у дитинстві 1944 р., а також дочку Аллу. Помер 20 березня 1978 р. у м. Бад-ПірмонтGrabsteine zum vorherigen. Friedhof Bad Pyrmont-Holzhausen (Hameln-Pyrmont).
Примітки
Посилання А. Руккас «Щоб в одязі не розстрілювали». Нові дані про директора Павлівської лікарні, причетного до вбивства пацієнтів у роки нацистської окупації Києва А. Руккас Трагедія Горіхової діброви. Як нацисти розстрілювали душевнохворих у Києві Докладные записки секретарю ЦК КП(б)У Хрущеву Н.С. о зверствах оккупационных властей и о причиненном ими материальном ущербе на территории Харькова и Харьковской области