Василь Гнатович Рохманюк (22 березня (3 квітня) 1883 року, Полковничий Хутір Кривецької волості Таращанського повіту, нині село Полковниче Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області — 1950-ті, с. Розкішна Ставищенського району Київської області, похований у селі Полковниче) — педагог, громадсько-політичний діяч.
Біографія Закінчив двокласну школу в містечку Ставище (1901) і вчительську семінарію (1904).
Учителював. Заснував школи в Полковничому Хуторі та селі Янишівка.
Брав участь у революційному русі 1905-1907 років, на два роки засланий у Вологодську губернію. Повернувшись в Україну, не міг влаштуватися вчителем, тому долучився до кооперативного руху. Перебував під поліційним наглядом.
Мобілізований на фронт Першої світової війни, звідки повернувся хворим. На початку 1917 року конвойований до міста Нарва (Естонія). Після Лютневої революції взяв активну участь у діяльності Партії соціалістів-революціонерів, організував у Нарві українську роту, обраний депутатом Петроградської обласної Ради українських військових депутатів.
Повернувся в Україну. Обраний головою Селянської спілки Таращанського повіту, а на з’їзді в містечку Ставище 14 вересня 1917 року висунутий кандидатом до Російських Установчих зборів. Як член Петроградської організації українських соціалістів-революціонерів, виступав за безплатну передачу всієї землі селянам, за федеративну, демократичну республіку і за широку національно-територіальну автономію України.
У 1920-х роках учителював у Полковницькій школі.
Репресований 1937 року, засуджений до 10 років таборів.
Після звільнення працював учителем біології Розкішнянської школи (Ставищенський район).
Література
Біографія Василя Рохманюка як кандидата в російське Установче зібрання від Таращанського повіту // газета Таращанської Української Селянської Повітової Спілки «Селянська думка» від 23 вересня 1917 року.