Ніам (давньоірландська: Niamh [n̠ʲiəw]), також відома як Ніам Сінн-Ойр («Золотоголова Ніам» або «Золотоволоса Ніам»), — кохана або дружина Ойсіна, сина Фіонна мак Кумхайла, у Фіанському циклі ірландської міфології.
В історії про Ніам вона постає як потойбічна жінка, яка закохалася в ірландця, на ім’я Ойсін і забрала його жити з собою у свої володіння Тір на нОґ (Країну Молодості). У неї з Ойсіном було двоє синів і донька. Після більш ніж трьохсот років спільного життя Ніам неохоче дозволила Ойсінові відвідати Ірландію, наклавши на нього табу не торкатися там землі; щойно він порушив цю заборону, миттєво постарів і більше ніколи не зміг повернутися до Ніам.
У середньовічній версії Ніам постає як смертна принцеса Манстера, яка втекла з Ойсіном до Ольстера, але покінчила життя самогубством, коли військо її батька прибуло в погоню.
Короткий зміст Знайома історія Ніам із Тір на нОґ була викладена в поемі близько 1750 року, яку приписують Міхеалу Коїміну (1676–1760), і підсумовується таким чином:Коїмін, Мічел (1880). Комін, Девід (ред.). Laoiḋ Oisín Air Ṫír Na N-Óg [Лея Ойсіна про землю молодих]. Публікації гельського союзу. Дублін: AE Chamney.Coimín, Mícheál (1859), O'Looney, Bryan (ed.), Tír Na N-Óg [The Land of Youth], Dublin: Ossianic Society, стор. 227–
Ніам прибула з-за моря на захід верхи на білому коні й знайшла феніїв під час полювання на оленів поблизу озера Лох-Лейн (у графстві Керрі); , Str. 1–12.
Вона назвала себе Ніам Золотоголовою, дочкою короля Країни Молодості, та освідчилася в коханні до Ойсіна, сина Фіонна. Вона мала намір забрати його до Тір на нОґ і описала обіцяні там благаІм'я Короля «Кайлс (Блискуча)» є неправильним тлумаченням «інгеан чайлс Ріог на ноґ» (крейдяно-біла дочка Короля Країни Юності) на стор. 15. редактор — О'Кірні, редактор — Ніколас (1854). Битва при Габхрі . Том 1. Оссіанське товариство. С. 20–21Coimín, Mícheál (1859), O'Looney, Bryan (ed.), Tír Na N-Óg [The Land of Youth], Dublin: Ossianic Society, стор. 227Коїмін, Мічел (1880). Комін, Девід (ред.). Laoiḋ Oisín Air Ṫír Na N-Óg [Лея Ойсіна про землю молодих]. Публікації гельського союзу. Дублін: AE Chamney.
Ойсін, уже закоханий, погодився на пропозицію, і вони разом вирушили в дорогу на білому коні. Побачивши, як дівчину з Країни Живих (Tír na mBeo) переслідує велетень (Фомор Буйлеах з Дромлогаха), вони звернули до Країни Чеснот, де Ойсін захистив дівчину й убив велетня.
Ніам і Ойсін досягли Країни Молодості, зустріли короля й королеву та одружилися. У них народилося троє дітей (двох синів назвали Оскаром і Фінном, а доньку — Плор на мБан, «Квітка Жінок»). Коли Ойсін прожив там триста років або більше, він відчув тугу за батьківщиною та забажав побачити свого батька й фіанів в Ірландії.(Вважається, що в деяких переказах ці 300 років здавалися йому лише 3 роками) Джойс, П. В. (1894), «Ойсін у Тірнаноге», Давньокельтські романси с. 386–399«Ойсін у Тірнаноґе», переказав П. В. Джойс .. Ніам неохоче погодилася відпустити його, дозволивши скористатися її білим конем Ембарром, але застерегла не торкатися ірландської землі, попередивши, що інакше він не зможе повернутися. Вона також сказала, що подорож буде марною, оскільки фіани давно зникли, а на землі вже панують християни. Ойсін повернувся до Ірландії й марно шукав фіанів. У місці під назвою Глінн-ан-Смойл (долина дроздів) його попросили допомогти підняти кам’яну плиту. Під час зусилля ремінь сідла порвався, він упав на землю й миттєво перетворився на старого, втративши силу й зір; кінь утік.
Уся ця історія подається як розповідь Ойсіна у діалозі зі святим ПатрікомIt is explained that the "pagan-saint dialogue" serve as frame, as in Acallam na Senórach, and that the Oisín and Niam story involved dialogue with St. Patrick, in:
Сучасний текст Єдиний збережений ірландський текст, що містить історію Ойсіна та Ніам у Тір на нОґ, — це поема Laoi Oisín i dTír na nÓg («Пісня про Ойсіна в Країні Молодості»), написана близько 1750 року й приписувана Міхеалу КоїмінуDáithí Ó hÓgáin критикує Mackillop (1986), с. 32 не звертає уваги на інші твори літератури, які згадують про Ніам, але Ó hÓgáin не уточнює, які твори він мав на увазіÓ hÓgáin, Dáithí (1988). «Кельтський міф в англійській літературі». Béaloideas. 56 : 46. doi : 10.2307/20522316. JSTOR 20522280. бере на себе основний тягар цих заперечень.. Як приклади.. що ім’я Niamh не пов’язане з Oisin поза межами вірша Micheál Coimín (с. 32)(Огляд книги «Фіонн МакКумхайл: Кельтський міф в англійській літературі» Джеймса Маккіллопа)Маккіллоп, Джеймс (1986). Фіонн Маккамхайл: Кельтський міф в англійській літературі. Видавництво Сіракузького університету. С. 31–32. ISBN 9780815623533.Роллестон, Т. В. (1911), Міфи та легенди кельтської раси, Констебл, с. 276, ISBN 9780094677203. Поема, імовірно, спиралася на втрачений усний матеріалШоу, Джон (1999), «Гидка леді серед фейнів та її подорожі Північною Атлантикою», Остров'яни та мешканці води: матеріали симпозіуму з кельтсько-нордично-балтійського фольклору, що відбувся в Університетському коледжі Дубліна, 16–19 червня 1996 року, DBA Publications Ltd., с. 309, ISBN 9780951969274, хоча існує припущення, що автор міг значною мірою реконструювати сюжет на основі коротких згадок про подорожі Ойсіна та Каїльте до сидів (потойбічних курганів), зокрема в тексті Acallam na SenórachАлан Бруфорд каже, що сам готовий прийняти цю ідею, але зазначає, що Джерард Мерфі не погодився б з ним.Бруфорд, Алан (1987). «Усні та літературні фенійські казки». Béaloideas. 54/55: 46. На комісії від [Джерара] Мерфі, я готовий повірити, що Куімін спочатку спростив розпливчасту розповідь Агалламха про те, як Ойсін та Каойлте провели невизначену кількість років на різних пагорбах казки в Ірландії, до візиту до заморського потойбічного світу. (JSTOR). Не виключається й можливість запозичення мотивів із неірландських казкових традиційÓ Дуйлеарга, Шеймус (1942). «Ірландські історії та оповідання: деякі роздуми та спогади». Дослідження: Ірландський квартальний огляд. 31 (121). Ірландська провінція Товариства Ісуса: 46. JSTOR 30098022. вони можуть бути запозиченнями з усного гельського джерела або запозиченнями ззовні. Oisin i dTir na n-Óg .. вірш заснований на народній казці, якої існує багато версій.. [можливо, ірландській, але] казка відомо в таких далеких країнах, як Корсика та Росія..
Історія зникнення Ойсіна до казкової країни Ніам вважається одним із пояснень того, чому він не загинув у битві при Габхрі, де було знищено фіанів, і як він зміг пережити століття, щоб розповісти свою історіюО. Бріан, Майртін (1999).«Laoi Cholainn gan Cheann» «Безголова наречена» Ойсіна в гельській традиції. Tuckwell Press. стор. 233. ISBN 9781898410775..
Середньовічна версія У найдавнішому тексті Ніам постає як дочка Енгус Тіреха, короля Манстера. Вона втекла з Ойсіном до Ольстера й прожила там шість тижнів, поки її батько не прибув із військом у погонюМаккіллоп, Джеймс (1998). «Ніам (3)». Словник кельтської міфології. Видавництво Оксфордського університету. С. 346. ISBN 0192801201.. Тоді вона покінчила життя самогубством, закопавши обличчя в землю разом із тридцятьма жінками. Місце це називали «Колодязь Жінок» (Tipra na mBan), і воно розташовувалося біля озера Лох ан Даїм Дерг («Озеро Червоного Оленя»)Маккіллоп згадує Ніам, дочку Аед Донна з Ольстера, як ще один приклад цього. [ 24 ] Однак він помилково ідентифікує Ойсіна як борця за неї. У справжній «Акаллам на Сеньорах » саме Оскар боретьсяМаккіллоп, Джеймс (1998). «Ніам (3)». Словник кельтської міфології. Видавництво Оксфордського університету. С. 346. ISBN 0192801201.
Дрібниці «Ле Ніам» (P52), морехідний патрульний катер Військово -морської служби Ірландії, носить ім'я цієї легендарної постаті
Дивися також
«Мандри Ойсіна» – вірш Єйтса 1889 року Список кельтських богів та легендарних постатей Ірландська міфологія
Бібліографія
Бріггс, Кетрін М. Енциклопедія фей: Хобглобіни, Брауні, Боггі та інші надприродні істоти. Нью-Йорк: Pantheon Books, 1976, с. 398 і далі.
Зовнішні посилання
Донна Розенберг: Фольклор, міфи та легенди: світова перспектива. McGraw-Hill Professional, 1997, с. 193 і далі ISBN 9780844257808
Паркер/Міллс/Стентон: Міфологія: міфи, легенди та фантазії. Видавництво Struik, 2007, с. 231, ISBN 9781770074538
Посилання