Біла качка () — російська казка, зібрана Олександром Афанасьєвим у збірнику «Народні російські казки». Ендрю Ленг включив її до «Жовтої книжки фей».The White Duck from The Yellow Fairy Book.

Сюжет Король мусив залишити свою новоспечену дружину, вирушаючи в дорогу. Він суворо застеріг її не покидати жіночих покоїв і не слухати лихих порад. Проте заздрісна лиха відьма виманила її в сад до ставка і перетворила на білу качку, а сама прийняла подобу королеви та зайняла її місце.

Тим часом біла качка звила гніздо, знесла три яйця і вивела двох пухнастих каченят та одного маленького селезня. Вона застерігала їх триматися подалі від замку, бо там живе лиха відьма, але одного разу відьма побачила їх і заманила всередину. Каченята поснули, а селезень не спав. Коли відьма гукала, питаючи, чи вони сплять, селезень відповідав їй. Проте після двох відповідей поспіль відьма пішла перевірити, побачила, що каченята сплять, і вбила їх.

Біла качка знайшла тіла й заголосила над ними. Король здивувався цьому, і хоча відьма намагалася переконати його, що це лише звичайне крякання, він наказав спіймати птаха. Його слуги не змогли цього зробити, але коли він пішов сам, качка прилетіла йому до рук і знову стала жінкою. Вона розповіла про пляшечку в гнізді у саду (або вони послали сороку за магічною водою), якою окропили каченят і селезня, і ті перетворилися на трьох чудових дітей. Після цього відьму стратили четвертуванням, і від неї нічого не залишилося.

Переклади На англійську мову казку переклав з «Казок» Петра Польового Роберт Нісбет Бейн;Polevoi, Petr. Russian fairy tales from the Russian of Polevoi. Translated by R. Nisbet Bain. New York: Frederick A. Stokes Co.. 1915. pp. 159—165. як «Біле каченя» Натан Гаскелл ДоулDole, Nathan Haskell. The Russian Fairy Book. Cambridge, the University Press, 1907. pp. 81-90. та як «Маленьке біле каченя» професор Джек Гейні.

Аналіз

Тип казки Невдовзі після розробки власної класифікації народних казок фінський фольклорист Антті Аарне опублікував у 1912 році дослідження збірок братів Грімм, австрійського консула Йоганна Георга фон Гана, данського фольклориста Свенда Грундтвіга, швейцарської вченої Лаури Гонценбах та Афанасьєва. За цією первинною системою, розробленою в 1910 році, казка відповідає типу 403, «Біла та чорна наречена»: антагоністка кидає дівчину у воду та займає її місце нареченої героя; дівчина перетворюється на голубку або різновид водоплавної птиці (качку, гуску).Aarne, Antti. Übersicht der mit dem Verzeichnis der Märchentypen in den Sammlungen Grimms, Grundtvigs, Afanasjews, Gonzenbachs und Hahns übereinstimmenden Märchen. FFC 10. Helsinki: Suomalaisen Tiedeakatemian Kustantama, 1912. p. 9.

Російські наукові дослідження класифікують казку як тип 403, «Подмененная жена» («Перетворена дружина»), східнослов'янської класифікації народних казок (): героїню мачуха зачаровує, перетворюючи її на качку, а потім її замінює відьма.Barag, Lev. «Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка». Leningrad: НАУКА, 1979. p. 129.

Див. також

Троє лісових чоловічків Біла і чорна наречена Відьма в кам'яному човні Дивовижна береза

Примітки

Посилання

Біла качка «Проппіанський аналіз „Білої качки“»