Фліде, або Флідаїс (давньоірландська: Fliodais, Fliodháis; сучасні форми: Fliodhas, Fliodhais) — жіночий персонаж ірландської міфології, пов'язаний із Ольстерським циклом і традиціями про народ Туата Де Дананн. Вона відома під епітетом Фолтчайн («гарне волосся») і вважається божеством, пов'язаним із худобою, достатком і родючістюBernhard Maier, Lexikon der keltischen Religion und Kultur. Stuttgart: Kröner, 1994R. A. Stewart Macalister (ed.), Lebor Gabála Érenn. Dublin: Irish Texts Society, 1938—1956..
Міфологія Фліде згадується в «Метричному Діндшенхасі» (Metrical Dindshenchas) як мати Фанд, а також у «Lebor Gabála Érenn» ("Книга захоплення Ірландії) як мати Аргоена, Бе Тейт, Дінанда та Бе Чуйль. Дінанда і Бе Чуйль описуються як «землеробки» у фрагменті про Діан Кехта в «Lebor Gabála Érenn», а також як відьми у «Cath Maige Tuired» («Друга битва при Маг Туїред»), де вони погоджуються зачарувати дерева, каміння та дернину землі, щоб ті стали озброєним військом.
У середньоірландському глосарії «Cóir Anmann» («Придатність імен») Фліде згадується як дружина легендарного верховного короля Адамайра і мати Нії Сегамайна. За переказами, її син Ніа Сегамайн мав надприродну здатність доїти диких оленів, ніби це були корови.
У сазі «Вістка Конхобара» (Scéla Conchobair) зазначається, що Фергус мак Ройх потребував би сімох жінок, щоб задовольнити свою пристрасть, якби не мав Фліде. Її зв'язок із Фергусом також засвідчений у місцевих усних традиціях графства Мейо.
Епопеї про набіги на худобу Фліде відіграє центральну роль у сазі «Táin Bó Flidais» («Прогнання худоби Фліде»), що належить до Ольстерського циклу. У цьому творі вона постає як кохана Фергуса мак Ройха та власниця чарівного стада худоби. Події відбуваються в Еррісі (графство Мейо) і розповідають про те, як Фергус викрадає Фліде і її худобу у її чоловіка Айлілла Фінна.
У «Táin Bó Cúailnge» («Набіг худоби на Кулі») зазначається, що Фліде перебувала в наметі Айлілла мак Мати, короля Коннахта, і її стадо кожні сім днів забезпечувало молоком усе військо. У «Táin Bó Flidais» згадується її улюблена біла корова (Maol), яка могла прогодувати до трьохсот чоловіків за одне доїння.
Інтерпретації У ранніх дослідженнях Фліде іноді трактували як лісову богиню, подібну до грецької Артеміди або римської Діани. Сучасні дослідники вважають таку інтерпретацію помилковою, підкреслюючи її зв'язок насамперед із домашньою худобою, молоком і господарством.
Зв'язок Фліде з оленями, ймовірно, виник через середньовічну народну етимологію її імені (flid ois — «вологість фавна»), яка не вважається науково обґрунтованою.
Її син, Ніа Сегамайн, завдяки силі, отриманій від матері, міг доїти диких оленів, ніби це корови. Цей непрямий зв'язок з оленем та подальше приписування їй статусу лісової богині ґрунтується на малоймовірній середньовічній народній етимології її імені як flid ois або «вологість фавна». Ця етимологія, можливо, була спробою поєднати Фліде з оленячою дівою Садхбх з фенійського циклу; однак, міфологія Фліде переважно зосереджена лише на домашній худобі та доїнні.
Дивися також
Ірландська міфологія Садхбх Фанд Ніа Сегамайн Мейо (графство) Фергус мак Ройх Кельтські жінки Адамайр
Примітки
Посилання Патрісія Монаган: Енциклопедія кельтської міфології та фольклору (= Факти у файлі Бібліотеки релігії та міфології). Infobase Publishing, Нью-Йорк, 2014, ISBN 978-1-4381-1037-0, с. 197 (англійською, обмежений попередній перегляд у Google Books).