Пігулка для самогубства (), також відома під назвою «смертельна пігулка» (death-pill, kill-pill, lethal pill або скорочено L-pill) — пігулка, капсула чи ампула, що містить високотоксичну речовину і призначена для швидкого заподіяння собі смерті. Військові та розвідувальні організації надавали подібні засоби своїм агентам, які діяли в тилу ворога, як спосіб уникнути допиту, тортур та запобігти розголошенню секретної інформації у разі потрапляння в полон.

Історія

Під час Другої світової війни британські та американські секретні служби розробили пігулки «L-pill» (від , «смертельна пігулка») з ціанідом калію, яку видавали агентам, що перебували в тилу ворога. Ціанід спричиняє смерть від задухи, яка наступає через 15 хвилин і є доволі болісною. Як правило, це були скляні ампули з гумовим покриттям для запобігання випадковому розбиванню. В одному варіанті ампула, наповнена ціанідом калію, була прихована всередині штучного зуба, який агент мав розкусити для вивільнення отрути. У разі випадкового ковтання капсула проходила крізь шлунково-кишковий тракт, не завдаючи шкоди.

Після війни пілотам розвідувального літака U-2 , яким загрожувала небезпека бути збитими та захопленими під час польоту над країнами Східного Блоку, пропонували взяти з собою L-пігулку, але більшість пілотів відмовилися.

1950-х роках Центральне розвідувальне управління почало експериментувати із сакситоксином, надзвичайно потужною нейротоксичною отрутою, як заміною L-пігулок. Після отримання токсину перорально або через укол, спочатку відчувається лише поколювання в пальцях і губах, потім починається млявий параліч, і отруєний протягом десяти секунд безболісно помирає. За словами директора ЦРУ , американський пілот U-2 Френсіс Гері Пауерс, якого збили під час польоту над СРСР 1 травня 1960 року, мав при собі фальшивий срібний долар, всередині якого було сховано крихітну голку, просочену сакситоксином..

Колишня начальниця відділу маскування ЦРУ згадує, що отруйні пігулки ховали у різних предметах, таких як ковпачки ручок та оправи окулярів, які за необхідності можна було розкусити.

Приклади

Бійці Управління спеціальних операцій, які допомагали , зазвичай носили із собою сірі гумові пігулки для самогубства, відомі як , cough drops. Зазвичай їх зашивали в куточок комірця сорочки, щоб за потреби розкусити. За словами , який був одним з таких агентів, пігулки містили ціанід і вбивали «за лічені хвилини», якщо їх розсмоктати, і «дуже боляче» через три-чотири години, якщо їх проковтнути.

В ході Дьєпської операції у серпні 1942 року сержант , спеціаліст з радіолокацій Королівських ВПС, отримав завдання проникнути з розвідувальною місією до німецької радіолокаційної станції для визначення її можливостей. Через високу конфіденційність його знань про радіолокаційну технологію союзників, охоронці, що його супроводжували, мали наказ убити його, якщо знадобиться запобігти його потраплянню в полон. Також він носив при собі пігулку з ціанідомAtkin, Ronald. Dieppe 1942: The Jubilee Disaster. London: Book Club Associates, 1980. p. 136..

Німецький фельдмаршал Ервін Роммель покінчив життя самогубством за допомогою ціаніду коли його звинуватили у причетності до замаху на Гітлера 20 липня 1944 року.

Наприкінці Другої світової війни дружина Гітлера Єва Браун та кілька лідерів нацистів, такі як Генріх Гіммлер та Філіпп Боулер, вчинили самогубство, використовуючи смертельні пігулки, що містили розчин ціанідних солей. Герман Герінг скоїв самогубство за допомогою пігулки ціаніду, яку він таємно проніс до своєї камери напередодні запланованої страти. Свідки стверджують, що Гітлер теж прийняв отруту, після чого вистрілив у себе, але достеменно це не підтверджено. Дітям Геббельса попередньо дали снодійне, після чого їм у рот поклали пігулки з отрутою. В обгорілих тілах самого Геббельса та його дружини виявили сліди ціаніду, хоча подробиці їх смерті невідомі, можливо було використано і отруту, і постріл.

22 червня 1977 року КДБ захопив , агента ЦРУ, який працював у СРСР. Він запропонував написати свої зізнання і попросив свою ручку, в ковпачку якої була захована ампула з отрутою. Огородник розкусив її та, за словами радянського агента, який його допитував, помер ще до того, як упав на підлогу.

У 1985 році серійний вбивця , коли його заарештували, отруїв себе вшитою в одяг ціанідною пігулкою. Він був заарештований за зберігання незареєстрованої зброї, але розумів, що подальше розслідування викриє його серйозніші злочини.

У 1987 році двоє північнокорейських агентів, яких затримали в Бахрейні за підозрою у підриві південнокорейського літака, вкусили ампули з отрутою, заховані у фільтрах сигарет. Загинув лише один з них.

Під час громадянської війни у Шрі-Ланці, терористи з угруповання «Тигри визволення Таміл-Іламу» носили намисто з ампулою ціаніду калію, яку розкушували, якщо їх брала в полон , вони відкушували таблетку на кінці намиста.

Застосування в космонавтиці

Міська легенда стверджує, що американські астронавти брали з собою таблетки для самогубства на випадок, якщо з технічних причин повернення на Землю стане неможливим. Астронавт Джеймс Ловелл, який був співавтором сценарію фільму «Аполлон-13», заперечив ці чутки. У коментарях до DVD-видання фільму стверджувалося, що отрута навряд чи буде необхідною, оскільки астронавти можуть легко покінчити життя самогубством, просто випустивши повітря з космічного корабля або скафандрівRobert Zemeckis, Steve Starkey, Contact DVD audio commentary, 1997, Warner Home Video.

Втім, космонавт Олексій Леонов заявив, що радянська космічна програма дійсно видала йому таблетку для самогубства, якщо він не зможе повернутися на станцію «Восход-2» після свого виходу у відкритий космос у березні 1965 року.

Примітки