Віра в магію та її практика в ісламі є «широко поширеними та повсюдними» і «життєво важливим елементом повсякденного життя та практики», як історично, так і в сучасній ісламській культурі. Магія варіюється від талісманів з вигравіруваними божественними іменами Бога, віршами Корану та арабськими літерами, від ворожіння до здійснення чудес та чаклунства. Більшість мусульман також вірять у форму божественнох благодаті, яка називається барака. Популярні форми талісманів включають виготовлення магічних квадратів та сорочок-талісманів, які, як вважається, привертають божественну милість, вписуючи на них імена Бога. Хоча чудеса, які вважаються даром від Бога, схвалюються, практика чорної магії (сіхр) заборонена. Інші форми магії межують із тим, що можна сприймати як науку, такі як передбачення руху планет або погоди.
Дозволені форми магії звертаються до Бога, ангелів, пророків, джинів та святих, тоді як заборонена магія, як вважається, закликає злих джинів та демонів. Магія, метою якої є зцілення, є дозволеною та використовується як захист від пристріту, хвороб, джинів та демонів. Заборона магії пов'язана з її нібито шкідливою дією, такою як накладання проклять, викликання злих духів та спричинення хвороб. У минулому деякі мусульманські вчені заперечували, що магія має якийсь реальний вплив. Однак вони не схвалювали чаклунство, оскільки воно є засобом обману людей. Незважаючи на несхвалення (чорної) магії, у досучасний період не було значного насильства щодо людей, звинувачених у заняттях магією. Однак у сучасний період різні ісламські рухи продемонстрували більш вороже ставлення до того, що сприймається як практика магії.
Коран Як повідомляється, теми магії стосуються шістдесят шість віршів Корану. Сура 2:102 та багато інших віршів описують магію в негативному світлі. Її практики — це таємниці, які люди «не повинні були знати»; дияволи/занепалі ангели навчають її; ті, хто її практикує, потраплять у пекло; інші вірші засуджують її як язичницьку практику. Але Коран не забороняє магію і не передбачає покарання за її практику. У вірші 10:2 опоненти Магомета хибно звинувачують його в чаклунстві ("Але невіруючі сказали: «Воістину, ця „людина“ — точно чаклун!»).Q.10:2 quran.com Не всі вірші містять негативні посилання на надприродні сили або тих, хто їх використовує. Сура аль-Ісра говорить про те, що сам Коран дарує бараку (магічні благословення) слухачам і зцілює їх.Sengers, G. (2003). «Chapter Five Koran Healing». In Women and Demons. Leiden, Niederlande: Brill. doi: https://doi.org/10.1163/9789004475984_008 p. 124 У сурі Ан-Намль (Сура 27) Соломон описується як такий, що має силу розмовляти з тваринами та джинами, а також наказувати птахам та дияволам.Cite Quran|27|19Tafsir Ibn Kathir for surah 21, verse 19
Окрім того, що текст Корану говорить про магію, вважається, що вона має надприродні властивості та використовується як джерело надприродного захисту та зцілення.Knight, M. M. (2016). Magic in Islam. Tarcher, p.60-61.
Сура Аль-Фаляк (Сура 113) використовується як молитва до Бога, щоб захиститися від чорної магії, і, згідно з хадисною літературою, була послана Магомету, щоб захистити його від Джанна, предка джинів.Josef von Hammer-Purgstall Die Geisterlehre der Moslimen Staatsdruckerei, 1852 digit. 22. Juli 2010 p. 31 (German). Вважається, що сури Аль-Фатіха (Сура 1) та Ан-Нас (Сура 114) також мають здатність породжувати бараку. Існують також окремі вірші, які, як стверджується, мають силу (наприклад, цілющі вірші 9:15, 19:57, 16:69, 26:80, 41:44).
Талісманська магія
Використання символів, літер та чисел з магічною метою глибоко вкорінене в ісламській традиції. Вони застосовуються не лише як засіб захисту від пристріту, нещасть, джинів та демонів, а й для залучення удачі, підвищення родючості, з лікувальною метою та для збереження привабливості. Талісмани (або амулети), поцятковані містичними символами, часто містять одне з 99 імен Бога, імена ангелів або пророків. Хоча майже всі мусульманські вчені дозволяють використання талісманів, що закликають Бога або одного з Його заступників (Магомета, Алі, святих тощо), звернення до джинів чи демонів суворо заборонено. Таким чином, магія ісламських талісманів відрізняється від європейських замовлянь, які зазвичай звертаються до нижчих божеств або демонів, а не до Бога. Ісламські талісмани зазвичай містять коранічні аяти, благочестиві фрази або благання і функціонують, як було сказано, як «надзвичайно сильна молитва».Savage-Smith, Magic and Divination in Early Islam, 2004: p.87
До ІХ століття талісмани часто відображали доісламські художні традиції. З досі невідомих причин, починаючи з XII століття, доісламські візерунки зникають, поступаючись місцем іншим символічним зображенням, таким як пентаграма, Печатка Соломона та зодіакальні знаки. Проте найбільш помітними на той час стали магічні квадрати (вафк). Найперші магічні квадрати мали розмір 3x3, у яких цифри від 1 до 9 були розташовані таким чином, що сума всіх чисел по горизонталі, вертикалі та діагоналі дорівнювала 15. Саме цей квадрат здобув величезну популярність і часто асоціювався з чотирма ісламськими архангелами. Квадрати розміром 6x6 зафіксовані ще наприкінці X століття, проте вони увійшли до магічного вжитку лише у XIII столітті. Магічні символи також вишивали або малювали на сорочках, відомих як талісманні сорочки, прикрашаючи їх цитатами з Корану. Єдині зразки, що збереглися до нашого часу, датуються XV століттям.
Чорна магія (Сіхр) Слово, яке зазвичай перекладається як «магія» в Корані, — це siḥr. За словами Адама Сільверштейна, «арабське слово для позначення „магії“ — siḥr, … у Корані Siḥr означає … „чорна магія“, але в сучасній арабській мові те саме слово використовується для позначення розважальної магії». Словник сучасної письмової арабської мови Ганса Вера визначає siḥr як «чарівництво, обман, чари, захоплення»; а форму множини (ashar) — як «чаклунство, чаклунство, магія». Емілі Севідж-Сміт дає дуже широке визначення, яке включає «все дивовижне, включаючи витончену та витончену поезію, … хитрощі, … цілющі властивості рослин, … звернення до Бога за допомогою, … звернення до джинів, демонів або духів планет, а іноді навіть до ворожильного мистецтва астрології».Savage-Smith, Magic and Divination in Early Islam, 2004: p.xii
Туфік Фагд у «Брільській енциклопедії ісламу» зазвичай використовує «магію як переклад слова сіхр», але «іноді застосовує чаклунство або чаклунство». Фагд сам спочатку визначає сіхр як те, що змушує суб'єкта «вірити в реальність того, що він бачить, навіть якщо це не так», але також включає сюди «все, що відомо як „біла“ або „природна магія“».Fahd, T., «Siḥr», in: Encyclopaedia of Islam, Second Edition, Edited by: P. Bearman, Th. Bianquis, C.E. Bosworth, E. van Donzel, W.P. Heinrichs. Consulted online on 02 December 2021 <http://dx.doi.org/10.1163/1573-3912_islam_SIM_7023> First published online: 2012. First print edition: , 1960—2007 За словами Фагда, магія (сіхр) є частиною Улум аль-Ґайб, «окультних наук»; теургія (ільм аль-хавасс ва т-таласім), яку Редкліфф Едмондс описує як практику ритуалів для виклику дії або божественної присутності, особливо для досягнення генозису (єдності з божественним) та вдосконалення себе). Біла або природна магія (ільм аль-хіял ва-аш-ша'ваза); та чорна магія або чаклунство (ільм ас-сіхр).
Майкл Долс зазначає, що сіхр здебільшого стосується чаклунства, яке викликає демонів, і тому є забороненим. У своєму дослідженні сіхру в сучасному ісламському суспільстві він зазначає, що він стосується забороненої (харам) магії. Ремке Крук визначає практику сіхру як магію або чаклунство та перекладає матеріальні об'єкти, які називаються сіхром, як «чари».
Коран загалом зображує таку картину: Коли Бог (Аллах) створює Адама, Бог наказує всім ангелам вклонитися новому творінню. Ті земні ангели, які виступали проти створення Адама, відмовилися і після цього стали дияволами; спокусниками та випробувачами людства, щоб перешкодити їм отримати Божественну милість. За 2:112 , сіхр потім навчають занепалі ангели Гарут і Марут:«Вони ж пішли за тим, що вигадували шайтани за правління Соломона, хоча Соломон ніколи не був невіруючим — невіруючими були саме шайтани, які навчали людей чаклунству та тому, що було зіслано двом ангелам у Вавилоні, Гаруту й Маруту; проте ці двоє не навчали нікого, не попередивши спершу: „Ми — лише випробування для вас, тож не ставайте невіруючими“. Та люди все одно переймали від них те, чим можна розлучити чоловіка з дружиною, хоча вони не могли зашкодити цим нікому без волі Аллаха; вони навчалися того, що приносило їм лише шкоду і жодної користі, хоча достеменно знали, що той, хто обирає чари, не матиме частки в житті наступному. Яка ж нікчемна ціна, за яку вони продали свої душі, якби ж вони тільки знали!»[quran.com/2/102 Q.2:102] translation by Dr. Mustafa Khattab, The Clear QuranУ хадисах сіхр переростає у більш ворожу концепцію. У дослідженні хадисів про магію та чаклунство Ірмелі Перхо пише, що «магія розглядається як сила, відмінна від Бога, тоді як у Корані магія — це сила, яка зрештою підпорядковується Божій волі». У пророчих біографіях та хадисах, де Магомет хворіє через магічний чар, захований «у криниці». Пророк страждав від магії, але отримує сон або візит від Гавриїла, щоб розповісти йому, як вилікуватися.
Дослідниця Ірмелі Перхо зазначає, що всі версії хадисів (і всі хадиси, що стосуються чаклунства) вказують на ісламську віру в здатність магії зашкодити навіть такій величній людині, як Пророк ісламу, проте численні варіанти цих переказів пропонують різні способи подолання прокляття — у деяких з них могутність Бога проти чарів настільки велика, що Магомет навіть не обтяжує себе вилученням магічних предметів із колодязя; в інших його запитують, чи дістав він їх, чи спалив, або чи створив зустрічне закляття проти цих чарів. У багатьох хадисах він відповідає: «Бог, Він Могутній і Великий, уже зцілив мене», проте в одній версії це твердження відсутнє, і Магомет одужує лише після того, як магічний предмет (вузол) вилучають і розв'язують — ці варіанти, на думку Перхо, демонструють, що не всі мусульмани приписують магії однаковий рівень сили. У хадисах, де Магомет каже: «Бог уже зцілив мене», Божа влада описується як «достатня для протидії силі магії», а до чаклунства причетний лише чужинець або ворог, тоді як в останньому варіанті хадису для подолання магії знадобилася саме «людська дія». Ті, хто вірить у людські дії проти шкідливого чаклунства, вкажуть на підтримку використання «захисних заклинань» та контрзаклинань.
Релігійна припустимість
Класичний період За словами Тобіаса Нюнліста, замість того, щоб засуджувати магію та окультизм загалом, мусульманські письменники, що пишуть на цю тему, зазвичай розрізняли законні та заборонені магічні практики.Tobias Nünlist, Dämonenglaube im Islam. Walter de Gruyter GmbH & Co KG, 2015 p. 289 (German) За словами Генріка Богдана, Гордана Джурджевича, на відміну від західного езотеризму та окультизму, в ісламі немає чіткого конфлікту між ортодоксією та окультизмом.Henrik Bogdan, Gordan Djurdjevic Occultism in a Global Perspective Routledge, 11.09.2014 p. 156 Традиційно іслам розрізняє магічні чудеса, дані Богом як благословення, та демонічну магію. Те, чи здійснюється доступ до чаклунства/магії шляхом актів благочестя чи непокори, часто розглядається як показник того, чи є чаклунство/магія законним чи незаконним.