Франк Аламо (), справжнє ім'я Жан-Франсуа Реймон Гранден (, 12 жовтня 1941, XV округ Парижа — 11 жовтня 2012, XVI округ Парижа — французький співак, який найбільшого успіху досяг у 1960-х роках.

Співав у відомому французькому дитячому хорі «Les Petits Chanteurs à la croix de bois» і вивчав музику в Лондоні з 1957 по 1960 рікBiography by Gary Hill at Allmusic.com. Retrieved 13 October 2012.Official biography . Retrieved 13 October 2012.. У 1962 році під час катання на лижах у Валь-д'Ізер він познайомився з промоутером поп-музики та керівником звукозаписної компанії Едді Барклаєм, який почув, як він виконує популярні англійські та американські пісні французькою мовою. Барклай підписав із ним контракт і переконав узяти сценічне ім'я Франк Аламо — прізвище було обране на честь фільму Джона Вейна «Аламо».

Аламо допоміг популяризувати стиль є-є у ФранціїLe Figaro, «Frank Alamo, symbole des années 60». Retrieved 13 October 2012.. Серед його хітів — «Biche ô ma Biche», «Je veux prendre ta main» і «Je me bats pour gagner». Загалом упродовж приблизно п'яти років на початку та в середині 1960-х він випустив 30 синглів, серед яких були й оригінальні пісні. У 1969 році, після одруження, він залишив музичну кар'єру, став фотографом, а згодом менеджером в автомобільній індустрії. У 1983 році, переслідуючи красиву біляву дівчину, яка їхала на незвичайному автомобілі, він опинився на заводі — і в підсумку придбав не одну машину, а всю компанію Dallas, що виробляла джипи. У 1996 році він продав бізнес, щоб повернутися до виступів, але колишнього успіху вже не досяг. Був одружений двічі. Помер у Парижі в 2012 році, напередодні свого 71-го дня народження, після того як йому діагностували бічний аміотрофічний склероз.

Біографія

Співоча кар'єра Жан-Франсуа був сином промисловця і засновника бренду радіо- та телевізорів Grandin. Жан-Франсуа Гранден розпочав свою співочу кар'єру як соліст дитячого хору «Les Petits Chanteurs à la croix de bois». Пізніше він був барабанщиком у беарнському гурті LES CHENAPANS.

Його відкрив художній керівник Жан Фернандес під час одного з щотижневих прослуховувань, організованих лейблом Disques Barclay у Парижі. Водночас існує легенда, що під час відпочинку на гірськолижному курорті він познайомився з Едді Барклаєм у Валь-д'Ізері, який почув, як той співає англійські пісні французькоюJean-Jacques Jelot-Blanc, Si le yé-yé m’était conté : l'histoire vraie des idoles des années 60, Camion Blanc, 2020 (ISBN 978-2-37848-236-7, lire en ligne [archive]), p. 231.. Його взяли на роботу, і він обрав сценічне ім'я «Франк» (англійський варіант «Франсуа») та «Аламо» (на честь фільму Джона Вейна «Аламо», яким він був вражений — перед тим як стрімко з'їжджати зі схилів на лижах, він вигукував «Alamooo»).

Він дебютував у 1960-х роках у період є-є, виконуючи французькі адаптації американських і британських хітів. Серед його репертуару особливо відомі «Ma biche» — французька версія пісні Sweets for My Sweet, написаної Мортом Шуманом для гурту The Drifters, а також адаптації пісень гурту The Beatles: «Je me bats pour gagner» (A Hard Day's Night) і «Je veux prendre ta main» (майже дослівний переклад «I Want To Hold Your Hand»). За підтримки свого друга Патріка Вілларе та художнього керівника Лео Міссіра він записав кілька оригінальних пісень, але вони не мали такого успіху, як адаптації англомовних хітів.

Декілька його пісень стали великими популярними хітами, особливо на початку 1960-х: «Da dou ron ron», «File, file, file», «Reviens vite et oublie» та «Ma biche» у 1963 році. Остання розійшлася тиражем майже 260 000 примірників. Наступного року популярність здобула пісня «Allô Maillot 38-37». У 1965 році хітами стали «Le chef de la bande» і «Sing c'est la vie». У 1966 році його пісня «Eve» була продана накладом 50 000 примірників.

Франк Аламо виступав на розігріві першого туру Шейли під назвою «La tournée du siècle» наприкінці 1963 — на початку 1964 року, одразу після гурту Les Surfs. Восени 1964 року він виступав на сцені паризької «Олімпії» на гала-концерті, присвяченому «кумирам молоді». Він не з'явився на відомому фото «Photo du siècle» 1966 року, яке об'єднувало зірок є-є, оскільки на той час проходив військову службу.

Подальша кар'єра У 1969 році він залишив сцену та працював у різних сферах — від фотографії до керівництва дилерським центром Jaguar у Неї-сюр-Сен. Він є батьком журналістки й телеведучої Елоді Ажерон, яка народилася 1 березня 1980 року.

У 1983 році він придбав французьку компанію (яка згодом стала «Automobiles Grandin»), що виробляла автомобілі Dallas — машини з кузовом, натхненним Jeep, створені на базі серійних моделей. У період з 1981 по 1998 рік було виготовлено майже 5 000 автомобілів різних версій Dallas. У 1996 році він продав компанію.

У 2000-х роках він повернувся до музики з туром «Âge tendre et têtes de bois» і дав понад двісті концертів. Попри діагностовану хворобу, він продовжував виступати з першого по четвертий сезони туру (з 2006 по 2010 рік)Paris Match, no 3235, mai 2011..

Франк Аламо помер 11 жовтня 2012 року в Парижі, напередодні свого дня народження, від наслідків аміотрофічного бічного склерозу (хвороби Шарко). Похований на кладовищі Пер-Лашез (25-та ділянка).

Дискографія

Студійні альбоми 1963: Da dou ron ron 1964: Ma biche 1965: Allô Maillot 38-37 1965: Le chef de la bande 1966: Sing c'est la vie 1967: Sur un dernier signe de la main 2004: Frank Alamo 2004

Примітки

Посилання