Мико́ла Петро́вич Ані́сімов (5 квітня 1899, Пенза — 5 жовтня 1977, Москва) — радянський військовий діяч, генерал-полковник (25 травня 1959). Командувач батальйонів та полків. Головний інтендант Міністерства оборони СРСР (з 1952); заступник начальника тилу Міністерства оборони СРСР (1955—1962); заступник начальника Тилу Збройних Сил СРСР (1962—1968).

Під час Японсько-китайської війни з 1939 року був військовим радником Чана Кайші. У роки Другої світової війни — інтендант фронту, заступник командувача армії з тилу, начальник тилу Північно-Кавказького, Кримського, Сталінградського (з липня 1942), Південно-Східного (з серпня 1942), Південного, 4-го та 1-го Українських фронтів.

Життєпис Микола Петрович Анісімов народився 5 квітня 1899 року в Пензі в родині залізничника. У 1914 році закінчив у Пензі двокласну залізничну школу і почав працювати учнем слюсаря в паровозному депо. З 1917 року — слюсар на пензенському чавуноливарному заводі Д. В. Воронцова, який тоді виготовляв ручні гранати.

У лютому 1918 року добровільно вступив до лав Червоної армії, брав участь у Громадянській війні. Служив командиром відділення, з травня 1919 року — головою культурної комісії полку, з січня 1920 — військовим комісаром батальйону, з вересня 1920 — командиром і політруком роти. У вересні 1919 року вступив до РКП(б).

Після закінчення громадянської війни продовжив службу в армії; з травня 1921 року був відповідальним секретарем бюро партійного осередку, з вересня 1924 року — військовим комісаром полку, з жовтня 1926 — помічником командира полку з політичної частини.

У 1928 році закінчив стрілецько-тактичні курси вдосконалення командного складу РСЧА імені III Комінтерну «Постріл», після чого командував батальйоном 102-го стрілецького полку, з грудня 1928 — 18-м окремим резервним батальйоном, з квітня 1931 — 35-м стрілецьким полком . За успіхи в бойовій підготовці нагороджений орденом Леніна (16 серпня 1936). У серпні 1937 року призначений командиром . З серпня 1939 року — військовий радник у Китаї при Чан Кайші, брав участь у японо-китайській війні. Після повернення з Китаю з листопада 1939 року — начальник постачання Далекосхідного фронту.

У роки Другої світової війни — інтендант фронту, заступник командувача армії з тилу, начальник тилу Північно-Кавказького, Кримського, Сталінградського (з липня 1942), Південно-Східного (з серпня 1942)Ворсин В. Ф., Жуматий В. И. Основные направления боевого обеспечения Красной Армии в оборонительных операциях Сталинградской битвы. // Военно-исторический журнал. — 2019. — № 8. — С.51—57., Південного, 4-го та 1-го Українських фронтів.

Після війни з липня 1945 року служив заступником командувача Центральної групи військ з тилу, з 1947 року — заступником командувача військ Прикарпатського військового округу з тилу, згодом — заступником головнокомандувача військ Групи радянських військ у Німеччині з тилу — начальником тилу групи військ. З 1952 року — головний інтендант Міністерства оборони СРСР. У 1955—1962 роках — заступник начальника тилу Міністерства оборони СРСР, у 1962—1968 роках — заступник начальника .

У серпні 1968 року вийшов у відставку. Того ж року надруковано його нарис: «Командарм 18-й — О. К. Смирнов» («Военно-исторический журнал». — 1968. — № 8. — С. 115—118).

Помер 5 жовтня 1977 року. Похований на Введенському кладовищі в МосквіАртамонов М. Д. Введенские горы. — : Московский рабочий, 1993. — С. 117..

Хронологія військових звань

Полковник (17 лютого 1936) Комбриг (бригадний командир) (17 лютого 1938) Комдив (дивізійний командир) (4 листопада 1939) Генерал-майор (4 червня 1940) Генерал-лейтенант (18 травня 1943) Генерал-полковник (25 травня 1959)

Нагороди Радянський Союз: Два ордени Леніна (16 серпня 1936, 21 лютого 1945) Чотири ордени Червоного Прапора (8 лютого 1943, 3 листопада 1944, 24 червня 1948, 22 лютого 1968) Орден Суворова I ступеня (6 травня 1945) Орден Кутузова I ступеня (25 серпня 1944) Два ордени Кутузова II ступеня (11 травня 1944, 18 грудня 1956) Орден Вітчизняної війни I ступеня (17 вересня 1943) Орден «Знак Пошани» (22 лютого 1941) Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За оборону Севастополя» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги» Медаль «Ветеран Збройних Сил СРСР» Медаль «За освоєння цілинних земель» Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Польська Народна Республіка: Орден Virtuti Militari Хрест Грюнвальда Чехословацька Соціалістична Республіка: Орден Білого лева 2 ступеня Чехословацький воєнний хрест 1939 Угорська Народна Республіка:

Примітки

Література

Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. Т. 2. — М., 2019. —. — С. 17—18. Тюстин, А. В., Шишкин И. С. Пензенская персоналия. Славу Пензы умножившие. Т. 1. — Пенза, 2012. — 208 с. — С. 20—21.

Посилання

Н. П. Анисимов на сайте «Пензенские хроники». Биография Н. П. Анимисова // «Госбанк СССР в годы Великой Отечественной войны».