Регламент (ЄС) № 655/2014 про тимчасове арештування банківських рахунків (Регламент про тимчасове арештування рахунків), підписаний у (Бельгія) 15 травня 2014 року, має на меті надати кожному кредитору альтернативнеДив. статтю 1(2) Регламенту право забезпечити, до початку основного провадження або на будь-якій стадії спору, виконання наступного рішення по суті справи.Щодо термінів та обов'язків кредитора див. також статтю 10 Регламенту (ЄС) № 655/2014. Це забезпечення також призначене для кредитора, який вже отримав рішення суду, судову угоду або автентичний документ, що зобов'язує боржника задовольнити вимогу кредитора.Див.: пункт 11 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Вибрані нормативні акти
Сфера застосування Згідно зі статтею 2 Регламенту, це стосується лише грошових позовів у цивільних та комерційних справах у транскордонних справах у значенні статті 3 Регламенту, незалежно від типу суду.Інформацію щодо судової юрисдикції див. у статті 6 Регламенту.
Цей регламент, зокрема, не поширюється на
податкові та митні питання, а також питання адміністративного права або відповідальність держави за дії чи бездіяльність під час здійснення суверенних прав («acta jure imperii»). режими спільного володіння майном подружжя або режими володіння майном, що ґрунтуються на обставинах, які згідно з правом, що застосовується до цих обставин, мають наслідки, порівнянні з шлюбом; сфера заповітів та спадкового права, включаючи зобов'язання щодо утримання, що виникають у разі смерті; вимоги до боржника, проти якого було розпочато провадження у справі про неплатоспроможність, мирову угоду або аналогічні провадження; соціальне забезпечення; арбітраж. Банківські рахунки, які не підлягають арешту згідно із законодавством держави-члена, в якій ведеться рахунок, а також рахунки, що ведуться у зв'язку з функціонуванням схеми у значенні статті 2(a) Директиви 98/26/ЄСДиректива Європейського Парламенту та Ради 98/26/ЄС від 19 травня 1998 року про ефективність розрахунків у платіжних системах та системах розрахунків за цінними паперами (ОВ L 166, 11.06.1998, с. 45).. Банківські рахунки, що відкриваються центральними банками або в них, коли вони діють як органи грошово-кредитного регулювання.
Обсяг резервного копіювання Судове рішення про тимчасовий арешт у розумінні цього Регламенту може бути використане кредитором для забезпечення вимог, що настали та ще не настали,Див. статтю 5 Регламенту. Відповідно до пункту 16 рециталу, у ситуаціях, коли кредитор подає заяву про видачу тимчасового арешту до порушення основного провадження в суді, кредитор зобов'язаний розпочати таке основне провадження протягом певного терміну та надати суду, до якого було подано заяву про видачу наказу, доказ порушення цього провадження. Якщо кредитор не виконає цього зобов'язання, наказ має бути скасований судом за власною ініціативою або автоматично припинений. вимог, що виникають з делікту або дії, що кваліфікується як делікт, та вимог про відшкодування збитків або про відновлення попереднього стану справ, що ґрунтуються на кримінальному правопорушенні. Щодо вимог, що ще не настали, судове рішення у розумінні цього Регламенту може бути використане лише якщо вимога виникає з транзакції, яка вже відбулася, або події, яка вже сталася, і її розмір можна визначити.
Тимчасове арештування рахунків на суми, які звільняються від арешту згідно із законодавством держави-члена, що здійснює виконання неможливе.
Сума попередньої застави Кредитор має можливість отримати попереднє рішення про арешт на певну суму
у розмірі основної суми позову або понад меншу суму
застосовувати. Останнє може бути в його інтересах, наприклад, якщо він вже отримав інше забезпечення частини своєї вимоги.Див.: пункт 12 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Відповідальність Юрисдикція, як правило, належить судам держави-члена, суди якої мають юрисдикцію в основному провадженні, таким чином забезпечується тісний зв'язок між процедурою видачі тимчасового арешту та основним провадженням.Інформацію щодо судової юрисдикції див. у статті 6 Регламенту.
Якщо боржник є споживачем, який проживає в державі-члені Союзу, суди цієї держави-члена мають виключну юрисдикцію видавати постанову про тимчасове арешт рахунків.Див.: пункт 13 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Матеріали Процедура здійснюється у письмовій формі, і кредитор зобов'язаний підтвердити свої вимоги достатніми доказами.Див. статті 7–9 Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Якщо попереднє арештування рахунку відхилено, кредитор може оскаржити рішення суду протягом тридцяти днів.Див. статті 21 та 35 та наступні Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Треті сторони, які можуть мати права на рахунок боржника, також можуть оскаржити тимчасове арештування рахунку, за умови, що національне законодавство це дозволяє.Див. статтю 39 Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Представництво адвокатом або іншим юридичним консультантом не є обов'язковим, окрім випадків, передбачених національним законодавством.Див. статтю 41 Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Наказ про тимчасове арештування, виданий в одній державі-члені Союзу, визнається в інших державах-членах без необхідності будь-якої спеціальної процедури та підлягає виконанню в інших державах-членах без необхідності декларації про виконання, чи аналогічних формальностей.Див. статті 22 та 40 Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Ефект несподіванки Для того, щоб забезпечити ефективність тимчасового арешту та його корисність для кредитора, боржника, як правило, не слід ні інформувати про заяву кредитора, ні заслуховувати до видання наказу, ні повідомляти до його виконання (ефект несподіванки).Див. статтю 11 та пункт 15 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Оскільки боржника не заслуховують заздалегідь, необхідно забезпечити конкретні внутрішні гарантії (наприклад, забезпечення, надане кредитором), щоб запобігти зловживанню постановою про тимчасове арешт рахунків та захистити права боржника.Див. статті 12 та 13 і пункти 17–19 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Перевірка та заборона зловживань Щоб запобігти зловживанню правовим інститутом тимчасового арешту, суд повинен належним чином збалансувати умови для видачі наказу про тимчасовий арешт. Зокрема, він повинен зважити інтерес кредитора в отриманні наказу та інтерес боржника у запобіганні зловживанню наказом.Див.: пункт 14 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Якщо на основі доказів та інформації, наданих кредитором або, де це можливо, його свідком(ами), суд не переконаний у обґрунтованості тимчасового арешту відповідного рахунку або рахунків, він може не видавати постанову.Див.: статті 7, 9, 17 та пункт 15 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Кредитору, як правило, заборонено подавати паралельні заяви до кількох судів одночасно про видачу тимчасового арешту проти того самого боржника для забезпечення тієї ж вимоги. Якщо кредитор вже отримав еквівалентний національний наказ, він повинен повідомити суд, який потім, враховуючи всі обставини справи, розгляне, чи є видача тимчасового арешту, повністю або частково, все ще доцільною.Стаття 16 Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Боржник може в будь-якому випадку оскаржити тимчасовий арешт рахунку — після того, як арешт було накладено — та/або вимагати повернення арештованих коштів, якщо він надасть належне альтернативне забезпечення.Див. статтю 38 та пункт 35 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Інформація про обліковий запис Кредитор може звернутися до суду з проханням, щоб перед видачею наказу про тимчасовий арешт, він отримав від інформаційного органу в державі-члені, де, на думку кредитора, боржник має рахунок, інформацію, необхідну для визначення місцезнаходження банківського рахунку боржника.Див. статтю 14 та пункт 21 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014. З метою захисту персональних даних боржника, отримана інформація щодо банківського(их) рахунку(ів) боржника не буде розголошена кредитору.Див. статтю 47 та пункт 22 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014 та Директиву Європейського парламенту та Ради 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб стосовно обробки персональних даних та про вільний рух таких даних (ОВ L 281, 23.11.1995, с. 31).
Терміни Щоб забезпечити швидке та ефективне видання постанови про тимчасовий арешт, регламент передбачає короткі терміни у п'ять або десять днів для виконання різних процесуальних кроків. Суди або органи, що беруть участь у процедурі, можуть відхилятися від цих термінів лише за виняткових обставин, наприклад, у справах, складних з юридичної або фактичної точки зору.Див. статті 18 та 45, а також пункт 37 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Для розрахунку часових рамок та кінцевих термінів, передбачених у Регламенті, застосовується Регламент (ЄЕС, Євратом) № 1182/71.Див. пункт 38 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Тривалість тимчасового арешту Кошти, вилучені за рішенням про тимчасовий арешт, залишаються заблокованими таким чином:
до скасування рішення; до завершення виконання рішення або доки захід щодо виконання судового рішення, судової угоди або автентичного документа, отриманого кредитором щодо вимоги, що підлягає забезпеченню наказом про тимчасове арештування, не набере чинності щодо коштів, тимчасово арештованих наказом.Статті 20 та 38 Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Правовий ґрунт Правовою основою для прийняття цього Регламенту є дозвіл, наданий Європейському Союзу, підтримувати та надалі розвивати простір свободи, безпеки та правосуддя, в якому гарантовано вільне пересування осіб. Регламент про тимчасове арешт банківських рахунків є частиною заходів щодо поступового створення такого простору у сфері судового співробітництва у цивільних справах, які мають транскордонний вимір. З цього випливає, що Європейський Союз може вживати заходів, зокрема, коли це необхідно для безперебійного функціонування внутрішнього ринку. Регламент був заснований на статті 81(2) Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС).Див.: Преамбула та пункти 1 і 2 рециталу Регламенту (ЄС) № 655/2014.
Структура
РОЗДІЛ 1 (ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ) Стаття 1 (Предмет) Стаття 2 (Сфера застосування) Стаття 3 (Транскордонні правові питання) Стаття 4 (Визначення) РОЗДІЛ 2 (ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗПОВІДАННЯ ПРО АРЕШТУ) Стаття 5 (Наявність) Стаття 6 (Юрисдикція) Стаття 7 (Умови видачі тимчасового арешту) Стаття 8 (Заява про накладення тимчасового арешту) Стаття 9 (Отримання доказів) Стаття 10 (Порушення основного провадження) Стаття 11 (Провадження без попереднього заслуховування відповідача) Стаття 12 (Надання забезпечення кредитором) Стаття 13 (Відповідальність кредитора) Стаття 14 (Запит на інформацію про рахунок) Стаття 15 (Відсотки та судові витрати) Стаття 16 (Паралельні заявки) Стаття 17 (Рішення щодо заяви про тимчасове арештування) Стаття 18 (Строки, що застосовуються для вирішення заяви про тимчасове арештування) Стаття 19 (Форма та зміст рішення про тимчасове арештування) Стаття 20 (Тривалість тимчасового арешту) Стаття 21 (Засіб правового захисту від відмови у задоволенні заяви про тимчасовий арешт) РОЗДІЛ 3 (ВИЗНАННЯ, ВИКОНАННЯ ТА ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ТИМЧАСОВИЙ АРЕШТ) Стаття 22 (Визнання та виконання) Стаття 23 (Виконання постанови про тимчасовий арешт) Стаття 24 (Виконання рішення про тимчасове арештування) Стаття 25 (Заява щодо тимчасового арешту коштів) Стаття 26 (Відповідальність Банку) Стаття 27 (Зобов'язання кредитора вимагати повернення надлишку тимчасово вилучених сум) Стаття 28 (Вручення боржнику) Стаття 29 (Передача документів) Стаття 30 (Тимчасове накладення арешту на спільні рахунки та довірчі рахунки) Стаття 31 (Суми, що звільняються від тимчасового арешту) Стаття 32 (Ранг постанови про тимчасове арештування) РОЗДІЛ 4 (ЗАСОБИ ЗАХИСТУ) Стаття 33 (Право боржника на оскарження постанови про тимчасовий арешт) Стаття 34 (Засоби правового захисту, доступні боржнику, проти виконання постанови про тимчасовий арешт) Стаття 35 (Інші засоби правового захисту, доступні кредитору та боржнику)