Русалка ( ) — опера в чотирьох актах, шести картинах, написана Олександром Даргомижським у 1848—1855 роках. Російське лібрето було адаптовано композитором з однойменної незавершеної драматичної поеми Олександра Пушкіна.

Історія Прем'єра відбулася 4 травня 1856 року (за старим стилем) у Театрі-цирку під керівництвом Костянтина Лядова (батька Анатолія Лядова), хореографами були Маріус Петіпа та Микола Гольц. Перша вистава була вкрай негативно сприйнята переважно аристократією.

У 1859 році оперу знову представили у Великому театрі Москви, але лише у 1865 році, коли її поставили в Маріїнському театрі, вона нарешті отримала схвальні відгуки. Диригентом був Едуард Направник; партію Принца співав Федір Коміссаржевський, Принцесу — Дар'я Леонова, Міллера — Осип Петров, а Наташу — Юлія Платонова.

Хоча значна частина «Русалки» Даргомижського є досить традиційною за музичною формою та стилем, її унікальною новацією для історії саме російської музики є застосування «мелодійного речитативу» в певних сценах драми. Цей тип речитативу складається з ліричних висловлювань, які безперервно змінюються відповідно до драматичної ситуації, з так само мінливим супроводом в оркестрі. Даргомижський згодом застосував цю техніку вокальної композиції в невеликому масштабі у своїх піснях і в широкому масштабі — у своїй останній опері «Кам'яний гість».

Український переклад В Україні опера ставилася українською мовою: лібрето переклав Олекса Варавва (псевдонім О. Кобець) відповідно до постанови Раднаркому УРСР 1926 року, яка зобов'язувала державні оперні театри УРСР виконувати вистави виключно українською. «Русалка» входила до репертуару київських та інших театрів як один із перекладених і поставлених творів.

Англійський переклад Вона була поставлена на оперному фестивалі у Вексфорді (Wexford Opera Festival) у 1997 році з Анною Марією К'юрі в головній ролі, Алессандро Сафіна в ролі Князя та Максимом Михайловим у ролі Мірошника.Milnes, Rodney. Wexford 1997. Opera, January 1998, Vol.49 no.1 p48-49.

Оперу було перекладено англійською мовою Леонардом та Емілі Р. Лерманами у 1986 році. Уривки з цього перекладу виконувалися на концертах у Франції в 1989, 1990, 1992, 1994 та 1996 роках, а також у Нью-Йорку в 2015 році. Повністю твір вперше було виконано англійською мовою в Квінз-коледжі 22 листопада 2015 року. У виставі брали участь Гелен Вільямс (Наташа), Грегорі Мерсер (Князь), Перрі Сассман (Княгиня), Девід Анчел (Мірошник і Сват), Кетрін Вікхорст (Ольга), Джекі Бейквелл (Русалочка) та хор Метрополітен-філармонії під керівництвом Леонарда Лермана.

Остання дія опери, в якій показаний балет, дещо незвичайна тим, що 12-річна русалка промовляє свої репліки на тлі музики.

Ролі РольТип голосуПрем'єрний склад 4 травня 1856 року (за старим стилем) (Диригент: Костянтин Лядов), Театр-циркКнязьтенорПавло БулаховКнягинямецо-сопраноДар'я ЛеоноваМірошникбасОсип ПетровНаташа, його донька, згодом РусалкасопраноАнісія БулаховаОльга, сирота, віддана княгинісопраноЕмілія ЛілєєваСватбаритонПетро ГумбінМаленька Русалка, 12 роківне співаєХор: Бояри, боярині, мисливці, селяни й селянки, русалки

Сюжет Дія відбувається на берегах Дніпра

Сюжет розповідає про дівчину, яка, кинута князем, топиться у річці (звідси й назва «русалка» або «утоплена»).

Акт 1 Берег Дніпра. Млин біля дуба.

Наташа, донька мірошника, чекає на князя, в якого вона закохана, ігноруючи застереження батька про нерівність такого союзу. Князь вітає її, але, не наважуючись одразу зізнатися, що має одружитися з багатою княжною, обсипає їх подарунками. Поки селяни співають і танцюють для мірошника, князь і Наташа заходять до млина, де дівчина дізнається правду, але водночас відкриває йому, що чекає від нього дитину. Мірошник намагається втішити доньку, але вона кидається в річку.

Акт 2

Багатий маєток. Княже весілля.

Святкують шлюб князя та княгині. Але серед радості чути далекий голос — голос Наташі. Князь наказує своєму конюхові з'ясувати, що відбувається, викликаючи підозри у княгині. Коли святкування продовжується, чути стогін.

Акт 3

Сцена 1: Кімната в теремі. Вітальня. Минуло кілька років після весілля. Князь охолов до дружини і часто залишає її насамоті. Княгиня у розмові з Ольгою зізнається у своїх тривогах і горі: її чоловік став похмурим і постійно кудись зникає. Приходить ловчий і повідомляє, що бачив князя на березі Дніпра, де той блукав у задумі біля зруйнованого млина. Княгиня відправляє ловчого, щоб той негайно повернув чоловіка додому.

Сцена 2: Берег Дніпра. Зруйнований млин. Вечір.

Русалки співають у річці. Князь спостерігає за водами, згадуючи своє кохання до Наташі. З'являється мірошник, збожеволілий від відчаю; він заявляє, що його онука-русалка піклується про нього. Князь розуміє, що старий втратив розум, і коли його запрошення до замку відхиляється, він поспіхом тікає.

Акт 4

Сцена 1: Дно Дніпра. Підводний палац русалок.

Русалки танцюють у річці; Наташа тепер — їхня цариця. Її донька приносить звістки про мірошника. Проте Наташа, сповнена нової надії, просить доньку одного вечора привести до неї князя.

Сцена 2: Берег Дніпра. Зруйнований млин.

Княгиня та Ольга вистежили князя на березі річки й спостерігають, як він зустрічає юну Русалочку; коли він рушає за нею, вони вибігають, намагаючись його зупинити. Проте їм стає на заваді голос Наташі, який вабить князя до себе. Раптом із лісу виривається мірошник і штовхає князя у глибоку річку під сміх русалок, які приносять його тіло до своєї цариці.

Основні арії та номери Акт 1

Арія: «Ой, то все ви, дівчата молоді,», «Ой, то-то все ви, девки молодые…» (Міллер)

Пов'язані роботи

Інші опери, в яких русалки є героями, включають «Майську ніч» Римського-Корсакова та «Русалку» Дворжака.

Примітки

Джерела Naroditskaya, Inna (2006) (Ed. Linda Austern and Inna Naroditskaya), «Russian Rusalkas and Nationalism», Music of the Sirens, Indiana University Press. pp. 216–249.

Посилання

Російське лібрето в HTML Російське лібрето у zip-архіві для Word