Іва́н Іва́нович Горноста́єв (, -, Санкт-Петербург) — російський архітектор, рисувальник і аквареліст, історик мистецтв, академік Імператорської Академії мистецтв, знайомий Тараса Шевченка.

Життєпис Народився в Темниковському повіті Тамбовської губернії — онук кріпака майстрового, який дослужився до головного керуючого , І. Р. Баташова; син Івана Максимовича Горностаєва (1790—1840), що ймовірно управляв у маєтку Шепелєва, в кінці життя — співробітник «Вітчизняних записок»; племінник архітекторів Олексія та Василя Максимовичів Горностаєвих.

З середини 1820-х років жив у Петербурзі. Закінчив навчання в 3-й петербурзькій гімназії; потім відвідував Академію мистецтв (1842—1846) як учень, що вільно приходить на заняття — займався в архітектурному класі під керівництвом А. П. Брюллова. Здобувши в ній дві срібні медалі: у 1844 р. — малу, у 1845 р. — велику; вийшов з неї зі званням «позакласного художника» і власним коштом вирушив у подорож: з 1846 р. до 1851 р. провів в Італії, переважно в м. Римі, потім відвідав Грецію, Європейську Туреччину, Малу Азію, Палестину та Єгипет, а звідти через м. Париж та Німеччину повернувся. Шестирічна мандрівка в країнах, усіяних художніми пам'ятками різних часів і народів, збагатила його знаннями щодо історії витончених мистецтв, яка стала відтоді улюбленим предметом його занять. У 1854 р. отримав звання академіка за проєкт «Поштамт у столичному місті» .

У 1856 р. вступив на службу до Імператорської публічної бібліотеки, де і залишався працювати до 1864 року. Працював переважно під керівництвом чоловіка сестри у Відділенні образотворчих мистецтв та технології. В 1859 р. тимчасово відав будівельною частиною бібліотеки, за що отримав подяку від імператора Олександра II. Спільно з Собольщиковим він становив і реалізував проєкти Готичного залу «у смаку середньовічних монастирських рефекторіїв» («Кабінет Фауста», 1857—1858) та Нового читального залу в «римсько-італійському стилі» (1859—1862) О перестройке в библиотеке см. в ч. 2 «Воспоминаний Собольщикова ». За час служби у бібліотеці І. І. Горностаєв був нагороджений орденом св. Анни 2-го ступеня та орденом св. Станіслава 3-го ступеня. У 1860 р. отримав діамантовий перстень у нагороду за піднесений імператриці Марії Олександрівні альбом малюнків.

До 1861 року І. І. Горностаєв був завідувачем Музею православного іконописання, заснованому в 1856 р. при Академії мистецтв.

У 1858—1859 роках проводив, разом з П. І. Саваїтовим, у Новгородській та Псковській губерніях художньо-історичні розвідки, головним чином, з'ясовував характер ганзейської доби давньоруського зодчества; 1864 року з тією ж метою подорожував, разом із Д. М. Струковим, західними губерніями Російської імперії. Результатом цих подорожей була безліч креслень, малюнків та обмірів стародавніх будівель та кілька статей, вміщених ним у «Записках» Археологічного товариства. У 1860 р. він отримав в Академії мистецтв кафедру історії витончених мистецтв і невдовзі склав і видав літографовані записки, за які Академія наук присудила йому (1862). У 1860 р. він брав участь у конкурсі зі складання «пам'ятника тисячоліття Росії» та отримав за свій проєкт другу премію.

У 1867 р. він обійняв посаду архітектора при Санкт-Петербурзькому університеті і залишався на ній до самої своєї смерті.

У 1872 р. на за «малюнки стародавніх будівель» Горностаєв був удостоєний Великої золотої медалі.

На початку 1874 р. лікарі наказали йому після перенесеного інсульту вирушити за кордон. Вже отримавши звільнення та засоби для поїздки, І. І. Горностаєв раптово помер у ніч на 30 листопада 1874 року. Був похований на (могила втрачена).

Примітки

Джерела

Посилання

Горностаев Иван Иванович // Сотрудники РНБ — деятели науки и культуры