Грімсборкен (норвезькою: Grimsborken), (букв. норв. grims - належний Гріму [людині з таким ім‘ям] або належний потворному чи гидкому та норв. bork - буланий [кінь]) – норвезька казка, зібрана Петером Асб'єрнсеном та Єрґеном Му у їхній збірці «Норвезькі народні казки». Ендрю Ланг включив її до «Червоної книги казок» (1890).

Сюжет Чоловік, наймолодший з дванадцяти дітей, вирішує покинути будинок своїх багатих батьків. Після повернення він виявляє, що його батьки померли, а брати поділили всі землі між собою, думаючи, що він мертвий. Вони пропонують йому дванадцять кобил як компенсацію, і коли він йде їх перевірити, то виявляє, що в усіх них є лоша, а в цієї є ще одне лоша, дуже елегантне булане. Коли він хвалить красу лошати, воно відповідає йому, що він буде ще пишнішим, якщо юнак піде і вб'є всіх інших лошат і дозволить йому годуватися молоком усіх кобил протягом року. Юнак вирішує послухатися цієї поради і через рік виявляє, що він вже досить великий і ще витонченіший. Лоша каже йому, що він був би ще прекраснішим, якби юнак знову пішов і вбив дванадцять лошат, які народилися з того часу, на що юнак погоджується. Знову він повертається наступного року, знаходячи коня величезним і неймовірно витонченим, і знову кінь просить його вбити нових лошат і дозволити йому ще один рік їсти молоко кобил, на що юнак знову погоджується. Нарешті, він повертається через рік і знаходить коня неймовірно великим і сяючим, і тоді кінь вирішує піти з ним.

Брати здивовані, що у нього такий кінь, і за порадою коня вони дають йому підкови, золоте сідло та золоту вуздечку в обмін на дванадцять кобил та їхніх нових лошат. Потім чоловік їде на коні на ім'я Грімсборкен до столиці королівства. Дочку короля викрав троль, і король пообіцяв її руку та половину свого королівства тому, хто зможе її врятувати. Грімсборкен обіцяє чоловікові допомогу, але чоловік має попросити найкращу їжу та стайні для коня. Король, побачивши чоловіка, який їде верхи на такому чудовому коні, погоджується. Заздрісні лицарі закликають короля послати чоловіка на порятунок принцеси, інакше його слід убити, на що чоловік неохоче погоджується. Грімсборкен просить його попросити залізні та срібні підкови, а отримавши їх, відводить його до печери троля на вершині майже вертикальної кам'яної стіни на пагорбі та встигає піднятися нагору, причому чоловік саджає принцесу на коня ще до того, як троль встигає встати.

Однак після його тріумфального повернення з принцесою необдуманий король каже йому, що для того, щоб одружитися з принцесою, йому потрібно позбутися гірського хребта, який заважає сонцю світити в його залі. Грімсборкен знову каже, що може допомогти, але чоловік має попросити ще важчі срібні та залізні підкови. Потім кінь стрибає на вершину хребта, поки той остаточно не опускається. Однак король знову просить дещо інше: чоловік має роздобути такого ж чудового коня для нареченої, інакше його вб'ють. Грімсборкен знову погоджується допомогти, і цього разу вимагає ще більші підкови, а також різноманітні речі, бо вони мусять потрапити до пекла, де лежить інший кінь, подібний до нього. Після низки пригод Грімсборкен бореться з пекельним конем і перемагає його, після чого чоловік одягає на нього вуздечку, і вони повертаються разом, причому другий кінь виявляється ідентичним Грімсборкену в усіх деталях.

Однак у короля є ще одне випробування для чоловіка: принцеса повинна двічі сховатися і бути знайденою, а потім чоловік повинен двічі сховатися, і принцеса не - могти його знайти. Принцеса спочатку перетворюється на качку, а потім на буханець хліба, але в обох випадках Грімсборкен розповідає чоловікові, і він знаходить її. Коли настає його черга, чоловік перетворюється на кліща та ховається в ніздрі Грімсборкена, а вдруге — на грудку землі, що ховається між копитами та підковами коня. Принцеса не може його знайти, бо Грімсборкен не дозволяє їй підійти близько. Зрештою, чоловік і принцеса їдуть на конях до церкви, щоб одружитися.

Аналіз Тип казки «Грімсборкен» належить до типу казки 531 у норвезьких джерелах, згідно з працею вченого Орнульфа Ходне (Ørnulf Hodne) «Типи норвезьких народних казок». Цей тип налічує 39 варіантів у норвезьких джерелахHodne, Ørnulf. The Types of the Norwegian Folktale. Universitetsforlaget, 1984. pp. 123-125..

За типом Аарне–Томпсона–Утера казка належить до ATU 530, 531 («Розумний кінь») та 533 («Говоряча голова коня»), які належать до категорії «Надприродний помічник» в індексі народних казок і належать до циклу історій, в яких чарівний кінь допомагає герою чи героїні, даючи поради та/або наставляючи його/їїThompson, Stith. The Folktale. University of California Press. 1977. pp. 61-65. ..

Мотиви Джордж Вебб Дасент зазначав, що персонаж Грімсборкена нагадує саги та казки, де герой і кінь пов’язані узами довіриDasent, George Webbe. Popular tales from the Norse. Edinburgh: David Douglas. 1903. p. cxxiii..

Петер Крістен Асб'єрнсен та Єрґен Му зібрали другий норвезький варіант типу казки ATU 531 під назвою «Gullslottet som hang i luften» (укр.: «Золотий замок, що висів у повітрі»).

Додаткова література

Зовнішні посилання SurLaLune Fairy Tale Site "Dapplegrim"

Примітки