Справа Зоряна Кіся та Тимура Левчука (судова справа № 754/12856/24, провадження № 61-13003св25) — знакове рішення, яке вперше в українській судовій практиці підтвердило встановлення факту спільного проживання одностатевої пари однією сім'єю (фактичні шлюбні відносини).

Судовий спір виник унаслідок відмови МЗС України надати партнеру українського дипломата статус члена сім'ї для спільного перебування у довготерміновому відрядженні. Пройшовши три судові інстанції, рішення підтвердило право одностатевих партнерів на судовий захист свого сімейного статусу на основі національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Зокрема, касаційна інстанція остаточно постановила, що сторонні громадські організації не мають права оскаржувати судові рішення щодо встановлення таких юридичних фактів, оскільки це не порушує їхніх безпосередніх прав.

Предмет позову Позивачами у справі виступили Зорян Кісь (український правозахисник та дипломат) і Тимур Левчук (громадський діяч), які спільно проживають, ведуть спільний побут та мають спільний бюджет. У 2017 році пара провела символічну цивільну церемонію в Україні, а 14 травня 2021 р. уклала офіційний шлюб м. Прово, округ Юта, штат Юта (США), який, однак, не має юридичної сили за українським законодавством.

Безпосереднім приводом для звернення до суду стало призначення Зоряна Кіся у червні 2024 року на посаду першого секретаря Посольства України в Ізраїлі. Відповідно до дипломатичних норм, Кісь мав право на довготермінове відрядження разом із членами своєї сім'ї. Проте Міністерство закордонних справ України (МЗС) відмовило в оформленні документів для Тимура Левчука, посилаючись на Сімейний кодекс України, який визначає шлюб виключно як сімейний союз жінки та чоловіка.

Для захисту свого права на возз'єднання сім'ї та спільне перебування у дипломатичному відрядженні, пара звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Судове рішення

Перша інстанція 10 червня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва задовольнив заяву Зоряна Кіся та Тимура Левчука. Суд встановив юридичний факт їхнього спільного проживання як сім'ї. Під час ухвалення рішення суддя спирався не лише на норми національного законодавства, а й на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка забороняє дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації та визнає за одностатевими парами право на повагу до приватного і сімейного життя.

Деснянський районний суд міста Києва посилається на статтю 3 Сімейного кодексу України та рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99, де було встановлено, що:

Задовольняючи позов, Деснянський районний суд міста Києва спирався на усталену прецедентну практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Суд зазначив, що відмова держави визнавати фактичні шлюбні відносини одностатевих пар є порушенням статей 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та 14 (заборона дискримінації) Європейської конвенції з прав людини. Ключовими аргументами стали такі рішення ЄСПЛ:

Обов'язок правового захисту: У справах Шальк та Копф проти Австрії (2010) та Оліарі та інші проти Італії (2015) ЄСПЛ постановив, що хоча держави не зобов'язані легалізовувати саме одностатеві шлюби, вони повинні надати таким парам альтернативний ефективний правовий захист. Відсутність загрози традиціям: Згідно з позицією у справі Федотова та інші проти Росії, визнання одностатевих союзів сприяє інтеграції в демократичне суспільство, усуває стигматизацію і жодним чином не шкодить інституту «традиційної сім'ї». Український контекст: Ключовим прецедентом стала справа Маймулахін і Марків проти України (2023). ЄСПЛ визнав дискримінаційним те, що в Україні різностатеві пари мають вибір (реєстрація шлюбу або визнання фактичного спільного проживання), тоді як одностатеві пари позбавлені будь-якої форми правового визнання взагалі.

Апеляція Рішення суду першої інстанції спробувала оскаржити консервативна громадська організація «Всі разом!» (рух, що виступає проти ЛГБТК-партнерств). Організація подала апеляційну скаргу, стверджуючи, що рішення суду порушує її статутні цілі, спрямовані на «недопущення легалізації в Україні одностатевих шлюбів».

10 вересня 2025 року Київський апеляційний суд закрив провадження та залишив у силі рішення Деснянського райсуду. Суд постановив, що громадська організація є третьою стороною, права чи обов'язки якої даним рішенням жодним чином не порушуються, тому вона не має права втручатися в особисте життя позивачів.

Верховний Суд Не погодившись із рішенням апеляції, ГО «Всі разом!» подала касаційну скаргу. 25 лютого 2026 року Третя судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (колегія з п'яти суддів) розглянула справу.

У своїй постанові, яка була оприлюднена 5 березня 2026 року, Верховний Суд відхилив касаційну скаргу і залишив чинним рішення про визнання фактичних шлюбних відносин між чоловіками. Суд найвищої інстанції остаточно підтвердив принцип, за яким сторонні організації не можуть оскаржувати судові рішення щодо сімейного статусу громадян, якщо ці рішення безпосередньо не стосуються їхніх прав та обов'язків:

Обґрунтовуючи відхилення скарги, колегія суддів зазначила таке:

Значення справи Справа № 754/12856/24 стала знаковою у сфері захисту прав людини в Україні. Хоча рішення суду не означає легалізації одностатевих зареєстрованих партнерств або шлюбів для всіх громадян, воно має низку важливих правових наслідків:

Створення прецеденту визнання фактичних шлюбних відносин: Верховний Суд фактично імплементував рішення ЄСПЛ у справі «Маймулахін і Марків проти України», підтвердивши, що одностатеві пари в Україні можуть бути визнані сім'єю у судовому порядку з наданням відповідних прав. Захист від втручання: Сформовано сталу судову практику, яка забороняє третім особам (громадським чи релігійним організаціям) втручатися у приватне та сімейне життя громадян через суди, прикриваючись власними статутними нормами.

Реакції Рішення судів у справі Кіся та Левчука викликали значний резонанс в соцмережах і медіа, відобразивши полярні погляди на питання визнання одностатевих пар в Україні.

Реакція правозахисників та ЛГБТК+-спільноти Правозахисні організації зустріли судове рішення безпрецедентно схвально, назвавши його «колосальним прецедентом» для української правової системи.

Усеукраїнська правозахисна ЛГБТКІ-організація «Інсайт», яка здійснювала інформаційний супровід справи та організовувала акції підтримки під стінами судів, заявила: «Ця справа показує просту річ: коли ми разом, коли не мовчимо й відстоюємо свої права — зміни стають можливими». Активісти наголосили, що рішення Верховного Суду є кроком до рівності та захищає права ЛГБТКІА+ людей від стороннього втручання.

За словами народної депутатки Інни Совсун, в умовах неможливості укладення зареєстрованого партнерства, судове встановлення факту проживання однією сім'єю стало дієвим механізмом захисту прав, який, спираючись на цей прецедент, уже почали використовувати інші одностатеві пари, зокрема за участю військовослужбовців.

Реакція консервативних та релігійних рухів Головним опонентом у судовому процесі виступила громадська організація «Громадянський рух „Всі разом!“». Після публікації постанови Верховного Суду організація оприлюднила офіційну заяву, у якій назвала рішення суду «фактичним антиконституційним заколотом». Представники руху звинуватили судову гілку влади в перебиранні на себе функцій парламенту та порушенні статті 51 Конституції України і статті 315 Цивільно-процесуального кодексу, які, за їхніми словами, визначають шлюб та сім'ю виключно як союз чоловіка та жінки. Застосоване судом поняття «фактичні шлюбні відносини» щодо одностатевої пари в організації назвали «штучною конструкцією». Водночас у своєму коментарі рух «Всі разом!» визнав безпрецедентні юридичні наслідки цього прецеденту. В організації констатували, що постанова Верховного Суду фактично унормовує гомосексуальне співмешкання і тим самим забезпечує виконання рішення ЄСПЛ у справі «Маймулахін і Марків проти України».

Пізніше в березні 2026 р. рух „Всі разом!“ критикували лист Міністерства юстиції до Верховної Ради щодо проєкту нового Цивільного кодексу (законопроєкт №14394) щодо необхідності впровадження в Україні зареєстрованих партнерств.

Див. також

Права ЛГБТК у Європейському Союзі Права ЛГБТ в Україні Одностатеві шлюби в Європі Одностатеві шлюби в Україні Цивільні партнерства в Україні Маймулахін і Марків проти України

Якуб Купряк-Троян і Матеуш Троян проти Воєводи Мазовецького

Коман та інші проти Генеральної інспекції з питань імміграції та Міністерства внутрішніх справ

NH проти Associazione Avvocatura per i diritti LGBTI – Rete Lenford

Примітки

Посилання

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року у справі № 754/12856/24 Ухвала Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 754/12856/24 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 754/12856/24 Landmark Court Ruling in Ukraine a Step Toward Equality | Human Rights Watch