Уттара () — персонаж давньоіндуїстського епосу «Магабгарата». Принцеса Матсьї та дочка царя та цариці , при дворі яких Пандави — центральні фігури епосу — провели рік, переховуючись під час вигнання. Протягом цього періоду вона навчалася музиці та танцям у Арджуни, третього Пандави, а пізніше одружилася з його сином Абгіманью. Овдовіла в молодому віці під час битви на Курукшетрі. Після перемоги Пандавів у війні вона та її ненароджений син зазнали нападу Ашваттгами, але були врятовані божественним втручанням Крішни. Її син Парікшіт урятував рід Куру від вимирання та став відомим монархом, прославленим як у «Магабгараті», так і в «Бгаґавата-Пурані».
Етимологія Санскритське ім'я Uttarā утворено від слова Uttara додаванням жіночого закінчення ā. Воно може мати кілька значень; за словами британського індолога Моньє-Вільямса, в цьому контексті воно означає «верхній», «вищий», «виинятковий» або «чудовий». Це слово також використовується для позначення «північного напрямку», а також «відповіді». В «Магабгараті» також зустрічається чоловіча форма імені, як ім'я .
Літературне тло Уттара — важливий персонаж «Магабгараті», одного зі санскритських епосів Індійського субконтиненту. Твір, написаний класичним санскритом, є сукупністю переробок, редагувань та інтерполяцій, виконаних протягом багатьох століть. Найдавніші частини збереженої версії тексту датують приблизно 400 роком до нашої ери.
Рукописи «Магабгарати» існують у численних версіях, у яких особливості та деталі головних персонажів та епізодів різняться, часто суттєво. За винятком розділів, що містять «Бгаґавад-Ґіту», яка добре узгоджується між численними рукописами, решта епосу існує в багатьох версіях. Відмінності між північною та південною редакціями особливо значні, причому південні рукописи ґрунтовніші та довші. Вчені намагалися створити критичне видання, спираючись переважно на дослідження «бомбейської» версії, версії «пуни», «калькуттської» версії та «південноіндійської» версії рукописів. Найприйнятнішою є версія, яку підготували вчені на чолі з в , яка зберігається в Кіотському університеті, Кембриджському університеті та різних індійських університетах.
Уттару також згадано в кількох пізніших пуранічних писаннях, найвідомішою з яких є пов'язана з Крішною «Бгаґавата-Пурана».
Життєпис Згідно з «Магабгаратою», Уттара народилася у , царя царства Матсья, та його дружини , дочки , царя . Мала двох старших братів — та Шанкху — і зведену сестру Швету.
Уттара вводиться в основну оповідь у , четвертій книзі епосу, яка розповідає про останній рік вигнання п'яти братів Пандавів та їхньої спільної дружини Драупаді, який їм довелося провести анонімно. Вони залишилися разом у Матсьї та по різному маскувалися при дворі Вірати. Третій Пандава Арджуна жив як євнух на ім'я Бріханнала і був призначений наставником Уттари, навчаючи її танцювальній, інструментальній та вокальній музиці, яких він навчився в апсар на небесах. Арджуна хвалить Уттару за її винятковий талант. По закінченні вигнання Пандави розкрили Віраті свою справжню сутність. Вірата негайно запропонував руку Уттари Арджуні, але той відмовився, міркуючи, що стосунки вчителя з учнем подібні до стосунків батьків із дитиною. Натомість Арджуна запропонував Уттарі стати його невісткою, одружившись із його сином Абхіманью. Зі схвалення обох сторін, церемонія одруження Уттари та Абхіманью відбулася в місті у присутності їхніх родичів та союзників. Під час проживання в Упаплав'ї до Пандавів звернувся бідний брахман, який, побачивши Уттару, передбачив, що вона народить сина, коли закінчиться династія Куру, і тому його називатимуть Парікшітом (дослівно «той, хто пройшов випробування»).
У наступних кількох парвах (книгах) «Магабгарати» описано битву на Курукшетрі між Пандавами та їхніми двоюрідними братами Кауравами, в якій Матсья об'єдналася з Пандавами. Уттара під час війни втратила батька, братів та все військо Матсья. Також вона овдовіла в дуже молодому віці, коли Абхіманью, якому було лише шістнадцять років, загинув на війні. Побачивши тіло чоловіка, приголомшена горем вона знайшла втіху у своєму дядьку та божественному аватарі Крішні. Її горе та голосіння, коли вона побачила тіло свого чоловіка, також описує в , мати Кауравів.
Після завершення битви на Курукшетрі, яка закінчилася перемогою Пандавів, Ашваттгама — син Дроначар'ї, головнокомандувача військ Кауравів — спробував помститися за їхню поразку, знищивши решту армії Пандавів. Цей інцидент описано в . Ашваттгама зіткнувся з Арджуною і, усвідомлюючи свою нездатність перемогти його звичайними засобами, вдався до заклику потужної божественної зброї, відомої як Брахмашира. У відповідь Арджуна також приготувався випустити Брахмаширу. Нарада та В'яса, шановані мудреці індуїстської міфології, втрутилися та наказали обом воїнам відвести свою небесну зброю. Арджуна виконав їхню вказівку та відвів Брахмаширу, яку він випустив. Однак Ашваттгама не мав можливості відвести Брахмаширу після того, як вона була задіяна, оскільки він не мав необхідного контролю над зброєю. Спонуканий всепоглинаючим бажанням помсти, Ашваттгама вирішив, що якщо він не зможе знищити Пандавів, то знищить їхній рід. Жахливим вчинком він спрямував Брахмаширу в утробу Уттари, що зрештою призвело до смерті ненародженої дитини. Однак Крішна запевнив, що дитину буде врятовано, і розлючений думкою про те, що воїн звернув свою зброю проти ненародженої дитини, він прокляв Ашваттгаму жити тисячоліттями, зовсім самотнім та обтяженим хворобами, відштовхуваним смородом власного гною. свідчить про народження Парікшіта. Коли в Уттари почалися пологи, дитина народилася мертвою; її втішали інші королівські жінки. Коли Крішна прибув відвідати її, вона плакала, звертаючись до нього, і нагадала йому про його попередню обіцянку врятувати її дитину. Використовуючи свої божественні сили, Крішна оживив мертвонароджену дитину, і немовля назвали Парікшіт, що означає «той, хто пройшов випробування».
Востаннєє в «Магабгараті» Уттара з'являється в . За п'ятнадцять років після битви старійшини Куру , , Кунті та вирушили до лісу. Уттара разом з іншими членами королівської родини супроводжувала їх певний час, перш ніж повернутися до столиці. В кінці епосу, коли Пандави остаточно зреклися світу, свекрусі Уттари, Субгадрі, доручено піклуватися про молодого Парікшіта, якого призначено новим монархом Хастінапура. Уттара, можливо, прожила решту життя як королева-мати.
Спадщина
Уттара — важлива постать в індуїстських сектах, що поклоняються Крішні. Згідно з пуранічними писаннями, через роки після смерті Крішни його біографію розповів її синові Парікшіту Шука, син мудреця В'яси, і потім її викладено як «Бхаґавата-Пурану». Епізод про те, як Крішна врятував сина Уттари, також описано в цих писаннях, але опис відрізняється від наведених у «Магабгараті». Згідно з нею, після того, як зброя, випущена Ашваттхами, вразила Уттару, вона кинулася до Крішни, боячись викидня. Крішна увійшов у її утробу як душа та врятував Парікшіта, тому його також називали Вішнуратою.
Деталі іконографії Крішни широко приписують Уттарі. Згідно з переказом, популярним у регіонах та Раджастхан, Ваджранабг — правнук Крішни — бажав побачити проявлену форму Крішни, коли той успадкував трон Двараки. Однак не існувало жодного зразка, який міг би стати для нього орієнтиром. Ваджранабх знайшов живих свідків: Уттару, яка вже була літньою царицею-матір'ю Хастінапура, та Уддхаву, друга Крішни. Уттара надала яскравий детальний опис, але скульптори не змогли задовільно відтворити Крішну. Вони звернулися по допомогою до цих очевидців і молилися про божественне проявлення, в результаті чого з'явилася тріада: , і . Однак жодна з фігур повністю не втілювала форми Крішни, кожна досягала успіху в певних аспектах і не досягала успіху в інших. Попри недоліки, кожне з цих зображень відтоді стало важливим об'єктом поклоніння саме по собі, хоча вважається, що вони надовго зникли, перш ніж їх знову відкрили в середньовіччі. За словами міфолога , варіація цієї історії додає інші важливі ікони Крішни, створені на основі опису Уттари. Вони поширилися по всій Індії та стали центральними в їндуїстській культурі . Історики розглядають ці наративи як культурний конструкт, що корениться у вірі, а не в емпіричних доказах.
Примітки
Коментарі