Самуї́л Мойсе́йович Дено́ткін (1899, Березино — 4 лютого 1940, Москва) — керівний співробітник Економічного управління ОДПУ СРСР, начальник Управління НКВС АРСР німців Поволжя, помічник начальника Контррозвідувального відділу ГУДБ НКВС СРСР, капітан державної безпеки (8 січня 1936). Розстріляний у 1940 році.

Життєпис Народився в єврейській родині лікаря Мойсея Сергійовича (Мовші Шефтелевича) Де-Ноткіна (1866, Могильов — 1919). Закінчив у 1917 році. Переписувач у Воронезькій міській управі з червня по вересень 1917 року. Закінчив 2 курси медичного факультету Воронезького університету у 1917—1918 рр. Потім перебував на утриманні батьків у Воронежі до липня 1918 року. Рядовий 2-го етапу РСЧА на Південному фронті на станції міста Лиски з грудня 1918 до жовтня 1919 року. Переховувався у родичів від частин Білої армії після хвороби у Воронежі з жовтня по листопад 1919 рік. Діловод 9-го госпіталю у Воронежі з листопада 1919 до травня 1920 року. Член РКП(б) з березня 1920 року. Військовий комісар 7-го госпіталю, боєць-комунар, секретар Кантемирівського районного ревкому з травня 1920 по січень 1921 року, завідувач клубу Воронезької губернської ЧК з січня до листопада 1921 р., завідувач інформаційно-статистичного відділу 1-го райкому Воронезького міськкому РКП(б) з листопада 1921 до травня 1922 року, завідувач загального відділу райкому РКП(б) у Воронежі з травня до жовтня 1922 року Навчався в Інституті народного господарства в м. Москві з жовтня 1922 до квітня 1923 року. Завідувач інспекторської частини АТ «Ларёк» у Москві з квітня 1923 по березень 1924 року; керуючий адміністративно-господарським відділом курорту села Боровое (нині — Бурабай), в Казахській РСР з березня 1924 до лютого 1925 року.

В органах ОДПУ–НКВС з 1925 року: уповноважений 2-го відділення, 4-го відділення Економічного управління ОДПУ СРСР (04.02—16.09.1925 рр.); уповноважений 5-го відділення Економічного управління ОДПУ СРСР (16.09.1925—01.12.1927 рр.); старший уповноважений 4-го відділу ЕКУ ОДПУ СРСР (01.12.1927—25.09.1930 рр.).

З листопада 1930 року по червень 1934 року — помічник начальника (з 1931 року — начальник) економічного відділу повноважного представництва ОДПУ по Середній Азії. З січня 1935 року — начальник УНКВС АРСР німців Поволжя та начальник особливого відділу НКВС .

З січня 1937 року — у 3-му (контррозвідувальному) відділі ГУДБ НКВС СРСР, начальник 7-го та 8-го відділення, з серпня 1937 року — помічник начальника 3-го відділу ГУДБ НКВС СРСР. Проживав у Москві за адресою: , будинок 18, квартира 10. Як помічник начальника КРО ніс відповідальність за проведення національних операцій НКВС СРСР по всій території СРСР разом із начальниками відділу А. М. Мінаєвим-Цикановським і М. Г. Ніколаєвим-Журидом, керівними співробітниками відділу , , , , І. І. Ільїцьким та ін.

Випадково став свідком допиту свого колеги по роботі в Середній Азії та друга , який проводили помічник начальника 3-го відділу (контррозвідувального) 1-го управління І. І. Ільїцький і начальник цього відділу О. М. Мінаєв-Цикановський, після чого покинув кабінетШрейдер М. П. НКВД изнутри. Записки чекиста. — М., 1995. ISBN 5-7157-0062-0..

Арештований 25 жовтня 1938 року в рамках арештів особового складу ГУДБ НКВС СРСР, проведених Л. П. Берією. На слідстві обвинувачений за ст. 58-11 («участь у контрреволюційній організації в органах НКВС») і ст. 58-8 («підготовка терактів») КК РСФРР. Утримувався у . Внесений до списку Л. П. Берії від 16 січня 1940 року за 1-ю категорією. Засуджений до ВМП ВКВС СРСР 3 лютого 1940 року в один день разом із М. І. Єжовим, М. П. Фриновським, М. Г. Ніколаєвим-Журидом, М. М. Федоровим та ін. Розстріляний у ніч проти 4 лютого 1940 року разом із М. М. Федоровим, В. С. Ємельяновим, Ф. В. Рязанцевим та ін. Місце поховання: могила незатребуваних прахів № 1 крематорію Донського кладовища. Не реабілітований.

Сім'я

Брат — Деноткін Савелій Мойсейович (1895, Березино — 1974, Воронеж). Сестра — Деноткіна Євгенія Мойсеївна (1905, Воронеж — ?). Син — Деноткін Сергій Самуїлович (1922, Воронеж — ?) — лейтенант, з жовтня 1941 року в діючій армії, захисник Москви. З серпня по вересень 1942 року у складі оперативної групи «Ракета», 2-го відділу (Особлива група Павла Судоплатова) НКДБ СРСР, виконував спеціальні завдання в тилу противника на території Орловської, Смоленської областей і БРСР. Потім проходив службу у в/ч 28246 (УШПР). Нагороджений орденами і медалями, .

Нагороди

(№ 235 від 30 березня 1931 р.).

знак «Почесний працівник ВЧК—ДПУ (XV)» (26 травня 1933 р.).

Коментарі

Примітки

Література

Абрамов В. Евреи в КГБ. Палачи и жертвы. — М.: Яуза — Эксмо, 2005. Петров Н. В., Скоркин К. В. Кто руководил НКВД 1934—1941. — М., 1999.