Зоря головної послідовності спектрального класу F — зоря, яка лежить на головній послідовності на діаграмі Герцшпрунга — Рассела й має спектральний клас F. Їхню приналежність до головної послідовності також позначають класом світності V. Такі зорі мають маси від 1,1 до 1,6 маси Сонця й ефективні температури від 6000 до 7200. Приналежність до головної послідовності означає, що зоря перебуває на стадії перетворення водню на гелій у ядрі зорі, яке за таких проміжних мас відбувається двома шляхами — і через протон-протонний ланцюжок, і через CNO-цикл. Серед відомих прикладів таких зір — Проціон A, A та B, а також Зоря Таббі.
Субкарлики Існують субкарлики, тобто зорі класу світності VI, спектрального класу F, хоча вони зустрічаються набагато рідше, ніж субкарлики G, K та M. Ці зорі синтезують водень у своїх ядрах, як звичайні зорі головної послідовності, але через низьку металічність вони розташовані до двох зоряних величин нижче головної послідовності (тобто мають меншу світність).
Спектральні стандартні зорі +Властивості типових зір головної послідовності спектрального класу F Спектральний клас Маса (M☉) Радіус (R☉) Світність (L☉) Ефективна температура (К)Показник кольору F0V 1.60 1.728 7.31 7 220 0,30 F1V 1.50 1.679 6.17 7 020 0,33 F2V 1.43 1.622 5.13 6 820 0,37 F3V 1.41 1.578 4.66 6750 0,39 F4V 1.38 1.533 4.19 6 670 0,41 F5V 1.32 1.473 3.60 6 550 0,44 F6V 1.25 1.359 2.70 6 350 0,49 F7V 1.21 1.324 2.45 6 280 0,50 F8V 1.16 1.221 1,96 6 180 0,53 F9V 1.12 1.167 1.64 6050 0,56
Переглянута система Єркського атласу Джонсона й Моргана (1953) містила щільну сітку спектральних стандартних зір головної послідовності спектрального класу F, однак не всі з них збереглися донині як стабільні стандарти.
Опорними точками системи спектральної класифікації Моргана — Кінана серед карликів головної послідовності класу F, тобто тими стандартними зорями, що залишалися незмінними протягом років і можуть слугувати для визначення системи, вважають (F2 V) та π3 Оріона (F6 V). Окрім цих двох стандартів, Морган і Кінан (1973) вважали такими зорями-стандартами HR 1279 (F3 V), HD 27524 (F5 V), HD 27808 (F8 V), HD 27383 (F9 V) і (F9 V).
Інші основні стандартні зорі системи Моргана — Кінана включають HD 23585 (F0 V), HD 26015 (F3 V) та HD 27534 (F5 V). Зверніть увагу, що два члени Гіад із майже однаковими позначеннями HD (HD 27524 і HD 27534) вважають надійними стандартами F5 V, і вони справді мають майже ідентичні кольори та зоряні величини.
Грей і Гаррісон (1989) подали сучасну таблицю стандартів для гарячих карликів класу F. Стандартні карлики типів F1 і F7 наводять рідко, і з часом їхній перелік дещо змінювався серед фахівців-класифікаторів. Часто використовуваними стандартами в цьому класі є 37 Великої Ведмедиці (F1 V) та (F7 V). Наразі офіційно не опубліковано жодної стандартної зорі типу F4 V.
F9 V визначає межу між гарячішими зорями, які класифікував Морган, і холоднішими зорями, які класифікував Кінан на один підклас нижче. У літературі існують розбіжності щодо того, які саме зорі визначають межу між карликами класів F і G. Морган і Кінан (1973) навели та HD 27383 як стандарти F9 V, але Кінан і Макнейл (1989) натомість подали HD 10647 як свій стандарт F9 V.
Життєвий цикл Зорі класу F мають життєвий цикл, подібний до зір класу G. Вони здійснюють термоядерний синтез водню і зрештою перетворюються на червоні гіганти, коли запас водню в їхніх ядрах вичерпується. Згодом вони скидають зовнішні оболонки, утворюючи планетарну туманність, а в центрі туманності залишається гарячий білий карлик.
Зорі класу F перебувають на головній послідовності 2–6 мільярдів років. Для порівняння, зорі класу G, такі як Сонце, залишаються на головній послідовності приблизно 10 мільярдів років.
Планети Деякі з найближчих зір класу F, у яких виявлено планети, включають υ Андромеди, , , , та .
Придатність для життя Деякі дослідження показують, що життя може виникати і на планетах, які обертаються навколо зір класу F. Оцінки свідчать, що зона, придатна для життя відносно гарячої зорі типу F0 простягається приблизно від 2,0 до 3,7 а. о., а для відносно холодної зорі типу F8 — від 1,1 до 2,2 а. о. Проте, порівняно із зорями класу G, основними проблемами для гіпотетичних форм життя в цьому випадку є інтенсивніше випромінювання та коротший час існування зорі-господаря.
Відомо, що зорі класу F випромінюють значно більш енергійні фотони, зокрема ультрафіолетове випромінювання, яке в довгостроковій перспективі може суттєво пошкоджувати молекули ДНК. Дослідження показують, що для гіпотетичної планети, розташованої на придатній для життя відстані від зорі класу F і з подібною до Землі атмосферою, життя на її поверхні зазнавало б у 2,5–7,1 раза більшого ушкодження від ультрафіолетового випромінювання, ніж на Землі. Тому, щоб життя могло існувати, така планета повинна мати достатній атмосферний захист, наприклад щільніший озоновий шар у верхніх шарах атмосфери. Без потужного озонового шару життя теоретично могло б виникнути на планеті, але, ймовірно, воно було б обмежене підводними або підземними середовищами або ж пристосувалося б до захисту від випромінювання (наприклад, у за допомогою панцирів). Див. також
Зоря спектрального класу F
Примітки