«Гейнкель» HE 12 () — німецький одномоторний поштовий поплавковий гідролітак, розроблений компанією Ernst Heinkel Flugzeugwerke наприкінці 1920-х років. Низькоплан оснащувався понтонами і запускався за допомогою катапульти з океанських лайнерів (наприклад, SS Bremen) для прискорення доставки пошти. Розроблений на основі конструкції військового , він мав подвійні поплавки для водних операцій, тандемні відкриті кабіни для пілота та радиста, а також спеціальний поштовий відсік, що вміщував до 200 кг вантажу. Оснащений одним зіркоподібним двигуном Pratt & Whitney Hornet A, літак мав розмах крил 16,8 м, довжину 11,56 м, максимальну швидкість 216 км/год та практичну стелю 4000 м, при цьому був побудований лише один екземпляр (реєстраційний номер D-1717, заводський номер 334).
Історія Ця концепція виникла після того, як (NDL) у 1927 році перевіз гідроплан на борту лайнера Lutzow для забезпечення комфортних поїздок пасажирів, коли лайнер знаходився в порту. Представники NDL зрозуміли, що гідроплан на базі лайнера може мати більш практичне комерційне застосування, злітаючи з авіапоштою лайнера, перебуваючи ще на значний відстані від порту, тим самим значно скорочуючи час доставки пошти. Heinkel розробила катапульту, яку NDL планувала встановити на своїх нових лайнерах «Бремен» та , а також літак для перевезення пошти. Оскільки екіпаж Lutzow мав проблеми із забезпеченням необхідного технічного обслуговування для F 13, Deutsche Luft Hansa погодилася забезпечити оперативну підтримку підприємства, і коли Bremen вирушив у свій перший рейс у 1929 році, на борту був один HE 12 (D-1717).
HE 12 був похідною від військової конструкції літака HE 9; звичайний моноплан з низьким розташуванням крила та підкосами. Пілот і радист сиділи поруч, у відкритих кабінах, а пошта перевозилася у відсіку позаду них.
Другий екземпляр (D-1919, Atlantik) був побудований для польотів з лайнера «Європа», аналогічного «Бремену». Другий літак, що отримав позначення He 58, загалом був трохи більшим, зі збільшеним корисним навантаженням та розміщенням екіпажу у відкритій кабіні, де пілоти розміщувалися один з одним. Силову установку забезпечував двигун BMW Hornet A потужністю 370 кВт (500 к.с.), спочатку без капота, але пізніше оснащений повним капотом з довгою хордою та охолоджувальними прорізами в носовій частині.
22 липня 1929 року, ще за 400 км (250 миль) від Нью-Йорка, «Бремен» успішно запустив HE 12. Коли гідролітак розвантажили через 2+1⁄2 години, пошта з Берліна дісталася Нью-Йорка лише за 6+1⁄2 днів. Наступного дня, перед натовпом із 3500 осіб, мер Джиммі Вокер охрестив HE 12 назвою міста. На зворотному шляху новоохрещений «Нью-Йорк» стартував з «Бремена» поблизу Шербура 1 серпня, приземлившись у Бремергафені через чотири години, якраз вчасно для того, щоб пошту перевантажили на інший літак і вона прибула на «Берлін» того ж дня, через 5+1⁄2 днів після вильоту з Нью-Йорка. Використання гідролітака заощадило близько 20 годин на західному рейсі та 1-2 дні на східному.
HE 12 (D-1717, «Нью-Йорк») регулярно літав з «Бремена», доки 5 жовтня 1931 року не отримав серйозних пошкоджень в аварії в затоці Кобеквід.
He 58 (D-1919, «Атлантік») продовжував експлуатуватися на «Європі», доки його не замінили гідролітаки .
Див. також Список військових літаків Третього Рейху Позначення морської авіації США (1922—1962) Lockheed Model 18 Lodestar Гідро-Аероплан Спеціального Призначення Sikorsky S-43 Авіапошта
Примітки Виноски
Джерела
Посилання
Heinkel HE 12 HE.12
Література St. John Turner, P. (1970). Heinkel:An aircraft album. Shepperton: Ian Allan. pp. 27–30. ISBN 07110-01731. Cook, John C. (March 2002). «Shot from Ships: Part One». Air Classics.