Ультрахолодний карлик — зоряний або субзоряний об'єкт, ефективна температура якого нижча за 2700 К. Цю категорію карликових зір запровадили 1997 року , Тодд Генрі та . Спочатку вона включала дуже маломасові карликові зорі класу M7, але пізніше категорію розширили, охопивши об'єкти до коричневих карликів спектрального класу T6.5. Загалом, ультрахолодні карлики становлять близько 15 % астрономічних об'єктів у зоряному оточенні Сонця. Одним із найвідоміших прикладів є TRAPPIST-1.

Еволюція Через надзвичайно повільне ядерне горіння водню навіть порівняно з іншими типами зір малої маси тривалість життя ультрахолодних карликів оцінюють щонайменше у кілька сотень мільярдів років, а найменші з них можуть існувати близько 12 трильйонів років. Оскільки вік Всесвіту становить лише 13,8 мільярда років, усі ультрахолодні карлики перебувають на ранніх етапах своєї еволюції. Моделі передбачають, що наприкінці життя найменші з цих зір стануть блакитними карликами, а не розширяться до стадії червоного гіганта.

Планетні системи Моделі формування планет показують, що через їхню малу масу та невеликі розміри протопланетних дисків такі зорі можуть мати відносно численну популяцію планет земної групи — від тіл розміром із Меркурій до планет розміром із Землю — а не популяцію суперземель і планет-гігантів. Відкриття планетної системи TRAPPIST-1, що складається із семи планет земного розміру, імовірно, підтверджує цю акреційну модель.

Магнітні властивості Після виявлення у 2001 році спалахів радіовипромінювання від ультрахолодного карлика спектрального класу M9 LP 944-20 низка астрофізиків розпочала спостережні програми на обсерваторії Аресібо та Дуже великому масиві з метою пошуку інших об'єктів, що випромінюють радіохвилі. На сьогодні за допомогою цих радіотелескопів спостерігали сотні ультрахолодних карликів, серед яких виявили понад десяток джерел радіовипромінювання. Ці огляди показують, що приблизно 5–10 % ультрахолодних карликів випромінюють радіохвилі. У ході цих досліджень виявили примітний об'єкт з температурою 800—900 K, що зробило його найхолоднішим відомим (станом на 2012 рік) джерелом радіовипромінювання з-поміж коричневих карликів. Об'єкт 2MASS J10475385+2124234 належить до класу T6.5 і має магнітне поле напруженістю понад 1,7 кГс, що приблизно у 3000 разів перевищує магнітне поле Землі. Пізніші спостереження виявили ще холодніший ультрахолодний карлик із радіовипромінюванням — (T8) із температурою близько 740 K.

Примітки

Посилання

UltracoolSheet: Каталог, що містить понад 3000 ультрахолодних карликів та екзопланет Database of Ultracool Parallaxes Попередник UltracoolSheet