Ручна граната № 1 () була першою британською ручною гранатою, використаною у Першій світовій війні. Вона була розроблена в на основі звітів та зразків японських ручних гранат часів російсько-японської війни, наданих генералом сером , який був на тій війні британським спостерігачем.
Конструкція Граната являла собою латунний трубчастий контейнер з вибуховою речовиною та залізною осколковою стрічкою. Запал ударного типу, детонуючий при торканні землі верхньою частиною гранати. Також граната мала руків'я приблизно 40 завдовжки, що дозволяло кидати гранату далі, ніж сягала її вибухова хвиля. Щоб граната вдарялася об землю саме носом, до кінця руків'я прикріплювали тканинну стрічку, яка під час кидка розгорталася і діяла як хвіст для стабілізації польоту. Металева петля дозволяла підвішувати гранату на ремінь.
Експлуатація
Коли поле бою обмежилося окопами, довге руків'я стало значним недоліком гранати № 1, спричинивши кілька нещасних випадків: коли боєць замахувався назад для кидка, запал міг зачепити стінку окопу. Був розроблений варіант гранати № 1 під назвою граната № 3, що мав коротшу ручку для зручнішого використання в окопах. Але і з модифікаціями граната № 1 та її варіанти в цілому погано показували себе в бою. Ударний запал не спрацьовував, якщо граната падала в багнюку або на дротяні загородження і просто відскакувала від дерев'яних огороджень на окопах, якщо неправильно об них ударялася. За словами німецьких полонених, захоплених в Іпрі в січні 1916 року, часто гранату, що не вибухнула, просто підбирали та кидали назад.
Виробництво гранат № 1 було складним, оскільки вимагало спеціального детонатора, який могли виробляти лише заводи з виробництва боєприпасів. Через це Британський експедиційний корпус отримав набагато менше цих гранат, ніж замовляв. Була розроблена версія з більш поширеним детонатором, граната № 18, але на той час досвід бойових дій уже показав, що конструкція № 1 є неефективною в цілому. Складність експлуатації в окопах і виробництва змусила Британію створювати ряд ерзац-гранат, таких як граната № 8, більш відома як «бляшанка із джемом», доки на озброєння не прийняли гранату Міллса.
Примітки