Справа «Unión de Pequeños Agricultores проти Ради Європейського Союзу» (2002 року) (справа C-50/00 P) – справа за правом ЄС, що стосується судового перегляду регламенту, прийнятого Європейським Союзом. У цій справі Європейський Суд Справедливості відмовився прийняти попередню думку Генерального адвоката .
Факти Спілка малих фермерів Іспанії (UPA), що представляє невеликі іспанські сільськогосподарські підприємства, оскаржив Регламент Ради № 1638/98, який скасовував субсидії виробникам оливкової олії. UPA визнала, що цей захід був справжнім регламентом, і заявники не мали особистого інтересу, але стверджувала, що оскільки він не вимагає впровадження на національному рівні, немає можливості оскаржити позов у національних судах, і йому буде відмовлено в ефективному судовому захисті, якщо він не зможе подати прямий позов. Суд першої інстанції постановив, що UPA не має права на подання позову згідно зі статтею 230(4) ДЄС (нині ст. 263(4) ДФЄС).
Висновок Генерального адвоката Джейкобса У висновку Генерального прокурора Джейкобса зазначено, що існуюча судова практика суду несумісна з ефективним судовим захистом. Заявників, які не мають привілейованих прав, слід вважати особисто зацікавленими, коли захід може мати суттєвий негативний вплив на їхні інтереси. Він стверджував, що право слід лібералізувати, оскільки (1) процедура попереднього рішення не дає особам права подавати запит, а отже, не мають права на доступ до Суду Суду; (2) лише надання права на подання позову, коли в національному законодавстві немає способу ініціювати подання попереднього рішення, недостатньо; (3) може бути, як у цьому випадку, відсутність засобу правового захисту як права, коли національне законодавство не містить жодного такого засобу; (4) тому рішенням є визнання права на подання позову, коли захід має «суттєвий негативний вплив на його інтереси»; (5) заперечення проти розширення права на подання позову є хибними – у договорах немає нічого проти цього; (6) усталена судова практика готова до змін, особливо після того, як держави-члени самі лібералізували судовий перегляд.
Суд Суд, відхиляючи думку Джейкобса, підтримав рішення у справі Plaumann & Co проти Комісії, але визнав, що особи повинні мати право на відшкодування. Цього можна було б досягти через національні суди. Якщо це було б неможливо, це була б вина держави-члена. UPA повинна мати право на прямий позов, коли засіб правового захисту не існує в національному законодавстві, оскільки Суд мав би виносити рішення на основі норм національного права, коли він не мав би такої юрисдикції.
Див. також
Право Європейського Союзу
Примітки