Зірка після асимптотичної гілки гігантів () — пізня стадія зоряної еволюції світної надгігантської зорі проміжної маси, яка настає після завершення асимптотичної гілки гігантів (або червоного гіганта другого сходження). На цій стадії вмираюча зоря, спочатку дуже холодна й велика, стискається та нагрівається. Тривалість стадії після асимптотичної гілки гігантів залежить від початкової маси зорі й може коливатися від 100 000 років для зорі сонячної маси до трохи більше 1 000 років для більш масивних зір. Часова шкала дещо скорочується зі зниженням металічності.
Наприкінці стадії після асимптотичної гілки гігантів зорі також часто утворюють протопланетарні туманності, скидаючи свої зовнішні шари; це спричиняє значний інфрачервоний надлишок і робить зорі малопомітними у видимому світлі. Після досягнення ефективної температури близько 30 000 К зоря вже здатна іонізувати навколишню туманність, утворюючи справжню планетарну туманність.
Властивості Зорі після асимптотичної гілки гігантів охоплюють широкий діапазон температур, оскільки вони нагріваються від дуже низьких температур (3 000 К або менше) до приблизно 30 000 К. Формально стадія зорі після асимптотичної гілки гігантів завершується, коли зоря досягає максимальної температури 100 000–200 000 К, однак уже при температурах понад 30 000 К зоря іонізує навколишній газ і зазвичай її розглядають як центральну зорю планетарної туманності, а не як зорю після асимптотичної гілки гігантів.
Водночас світність зір після асимптотичної гілки гігантів зазвичай залишається майже сталою протягом цієї стадії, слабо залежить від маси ядра зорі та дещо зростає зі зменшенням металічності.
Приклади Через пил, що зазвичай їх затуляє, багато зір після асимптотичної гілки гігантів виглядають відносно тьмяними. Проте деякі з них видно неозброєним оком, найяскравішою з них є .
Інші приклади:
Див. також
Зоря над асимптотичною гілкою гігантів
Примітки