Юзеф Веробей (; , Залесе, Гродненська губернія, Російська імперія — , Лондон, Англія) — польський воєначальник, полковник Війська Польського.
Біографія Народився у селі Залесе, Гродненської губернії, Російської імперії. Закінчив гімназію у місті Вільно. 1912 року вступив на службу в Російську імператорську армію, де 1913 року закінчив унтерофіцерську школу, а 1915 року — офіцерську школу. У складі Російської імператорської армії брав участь у Першій світовій війні.
Громадянська війна у Росії Після лютневої революції у грудні 1917 року вступив до лав 1-го Польського корпусу. Наприкінці 1919 року вступив до лав 5-ї дивізії польських стрільців, де призначений командиром 3-го батальйону 1-го полку польських стрільців імені Тадеуша Костюшка. Дивізія базувалася у місті Новомиколаївськ та займався охороною Транссибу від більшовиків і червоних партизанів. Наприкінці 1919 року роль дивізії змінилася, вона стала ар'єргардом Білої армії, яка відступала. Капітан Юзеф Веробей очолював тилову охорону і замикав рух 5-ї дивізії польських стрільців далі по Транссибу, в його підпорядкуванні були 1-й і 3-й батальйон 1-го полку польських стрільців імені Тадеуша Костюшка, штурмовий батальйон, два ескадрони уланського полку, артилерійські батареї та бронепоїзд «Познань». Вранці 19 грудня 1919 року біля станції Тутальська сталося перше масштабне зіткнення з 27-ю стрілецькою дивізією. Ряди більшовиків поповнювалися партизанськими загонами і колчаківцями, що перейшли на їхній бік. Наступний бій з 27-ю стрілецькою дивізією зав'язався 20 грудня на станції Литвинове, внаслідок якого було пошкоджено бронепоїзд «Познань», але солдати під командуванням Юзефа Веробея захопили у більшовиків бронепоїзд і назвали його «Познань 2».
20 грудня 1919 року командир дивізії Казімеж Румша на станції Тайга доручив майору Емілю Вернеру дочекатися замикаючих загонів під командуванням Юзефа Веробея та утримувати станцію до 23 грудня включно, 21 грудня Веробей прибув на станцію. 22 грудня розпочався бій із значно чисельнішими більшовиками. До поляків приєдналися білогвардійці з пермської бригади, у їхньому розпорядженні було близько 300 осіб та 2 бронепоїзди з іменами «Дідусь» та «Забіяка». Більшовики, які захопили станцію, зазнали значних втрат, солдати 5-ї дивізії польських стрільців під командуванням Веробея і Вернера виконали поставлені завдання, втрати склали кілька десятків убитими, 2 артилерійські батареї та 1 бронепоїзд. Після бою на станції Тайга загони під командування Веробея і Вернера вирушили далі Транссибом.
Після капітуляції 5-ї дивізії польських стрільців на станції Клюквенна підтримав рішення командира дивізії Казимежа Румші і відмовився скласти зброю, як наслідок близько тисячі людей прорвалися з оточення і потрапили в Іркутськ, звідки попрямували до Харбіна і потім до порту Далянь, дезавантажившись на судно «Ярославль» вирушили до Польщі місто Гданськ.
Радянсько-польська війна Після прибуття до Польщі у місті Хелмно призначений командиром 2-го Сибірського піхотного полку Сибірської бригади. У середині серпня 1920 року у складі бригади вирушив на фронт у район річки Вкра. 14 серпня вступив у бойові дії в районі села Боркове. 23 серпня почалися бої з 3-м кінним корпусом Гая Гая, який відступав біля Хожеле. Через чисельну перевагу противника бригада була розбита і змушена відступити. З кінця 1920 року обійняв посаду командира 83 полку польських стрільців.
Друга світова війна Як командир 9-ї піхотної дивізії взяв участь у Вересневій компанії. Виконав поставлене завдання з оборони і пройшов через Польський коридор і вступив у бій з 19-м армійським корпусом під командуванням Гайнца Гудеріана. Після поразки в районі Тухольські бори вийшов з оточення і з'єднався з Армією «Помор'я». 13 вересня 1939 року призначений командиром 4-ї дивізії піхоти. 19 вересня потрапив у німецький полон і відправлений до Офлага II-С у Вольденберзі. Після звільнення вступив до лав Польських збройних сил на Заході і призначений командиром 5-ї піхотної дивізії Кресова.
Нагороди
Золотий хрест ордену Virtuti militari Срібний хрест ордену Virtuti militari Хрест Незалежності Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Хрест Хоробрих (чотири рази) Золотий Хрест Заслуги
Примітки
Література
Посилання