Всеохопна оборона (також тотальна оборона, ) — це оборонна політика, що поєднує та розширює концепції військової оборони та цивільної оборони. Вона передбачає високий рівень готовності як держави, так і суспільства до самозахисту у випадках небезпек та катастроф, таких як війна, криза чи стихійні лиха. До всеохопної оборони належать усі види діяльності, що готують суспільство до війни. Вона передбачає, що в умовах війни або надзвичайного стану всі функції суспільства як військові, так і цивільні, включені до оборонних зусиль. Це означає, що у разі кризи всі соціальні інститути, такі як армія, поліція, парламент, уряд та його установи, місцеві органи влади, система охорони здоров'я, організації громадянського суспільства, підприємці та окремі особи, будуть мобілізовані для захисту держави.
Впровадження тотальної оборони не є одноманітним у всьому світі; натомість способи її застосування в різних країнах відрізняються. Відмінності, зокрема, помітні у впровадженні її елементів. Досягнення абсолютного захисту населення неможливе та вимагає значних ресурсів і витрат, тому держави роблять розрахунки щодо того, як досягти найвищого можливого рівня готовності населення до кризових ситуацій. Зазвичай вони обирають певні комбінації елементів тотальної оборони, які адаптовані до їхніх можливостей та рівня загрози. Особливо важливими елементами є обов'язкова військова служба, сили територіальної оборони, цивільна оборона, економічна оборона та психологічна оборона. Зусилля цивільної оборони можуть включати обов'язкову пожежну службу, тоді як економічна оборона превентивно готує до воєнної економіки шляхом накопичення стратегічних резервів. Держави, що застосовують тотальну оборону, також частіше беруть участь у тристоронньому обов'язковому арбітражі мирного часу для підтримки основних служб. Залежно від географії країни, інші аспекти тотальної оборони можуть включати створення національних редутів та сил тилової оборони, навчання призовників тактиці вільної війни та проєктування цивільної інфраструктури, такої як смуги автомагістралей, які можна легко перепрофілювати для військового використання.
Наприклад, термін, використовуваний у Фінляндії (), охоплює всі заходи в цивільному та військовому секторах, що захищають засоби до існування та безпеку громадян від зовнішніх загроз з метою захисту незалежності Фінляндії. Аналогічно, у Швеції () термін означає, що діяльність цивільної та військової оборони здійснюється спільно з метою захисту та забезпечення соціально важливих функцій, таких як парламент Швеції та порт Гетеборга.
Список користувачів Політику повної оборони запровадили кілька країн:
Австрія Данія Естонія Фінляндія Індонезія Литва Норвегія Росія Сінгапур Швеція Сербія Швейцарія Тайвань Україна
Всеохопна оборона в Україні
Див. також Тотальна війна
Примітки
Посилання