Артур Оуен Барфілд (англ. Owen Barfield, 09.11.1898-14.12.1997) — англійський письменник, критик, філософ. Член літературної групи «Інклінги».
Біографія О. Барфілд народився 9 листопада 1898 року в Лондоні. Його батько, Артур Едвард Барфілд, був успішним юристом; мати, Елізабет Шоултс Барфілд — феміністкою.
До восьми років О. Барфілд навчався вдома, потім — у приватній Хайгейтській школі, де здобув класичну освіту, зосереджену на вивченні грецької та латинської мов.
У 1916 році був зарахований до Уедхем коледжу Оксфордського університету, але навчання було відкладене через військову службу, яку О. Барфілд проходив під час Першої світової війни у 1917—1918 роках.
По закінченню війни, він у 1919 році почав навчання, яке завершив у 1921 році, здобувши ступінь бакалавра англійської мови та літератури з відзнакою.
Надалі О. Барфілд працював позаштатним письменником та виконував редакторську роботу для кількох періодичних видань, серед яких: «New Statesman», «London Mercury» та «Truth».
У 1923 році одружився з Крістіан Мод Дуї та згодом вони стали прийомними батьками трьох дітей.
З 1930 року Барфілд почав вивчати юриспруденцію, отримавши у 1934 році ступінь бакалавра цивільного права; працював адвокатом.
Після виходу на пенсію у 1959 році, упродовж 1960-х років О. Барфілд обіймав посади професора в університетах Дрю та Брандейса.
Помер 14 грудня 1997 року.
Погляди О. Барфілд відомий як автор теорії еволюції свідомості. Його погляди беруть витоки з інтересу до поетичної теорії та в подальшому формувалися як у співпраці з широким колом історичних та сучасних мислителів, так і у дискусіях із ними.
Значний вплив на Барфілда здійснили праці засновника антропософії Рудольфа Штайнера. Серед інших — Семюел Тейлор Колрідж, Серен К'єркегор, Мартін Гайдеґґер, Жан-Поль Сартр.
Своєю чергою О. Барфілд мав помітний вплив на низку відомих письменників та поетів: Т. С. Еліота, В. Г. Одена, Говарда Немерова, Сола Беллоу, Дж. Р. Р. Толкіна та К. С. Льюїса.
Вибрані праці
«Срібна труба» (роман), 1925;
«Історія англійськими словами», 1926;
«Поетична лексика: Дослідження значення», 1928;
«Романтизм дорослішає», 1944;
«Ця завжди різноманітна пара» (автобіографічний роман), 1950;
«Збереження видимості: дослідження ідолопоклонства», 1957;
«Розрізнені світи: Діалог 1960-х років», 1963;
«Відновлення сенсу» та інші есеї, 1977;
«Історія, почуття провини та звичка», 1979; «Орфей»(віршована драма), 1983; «Дитина та велетень» (оповідання), 1988.
Примітки