Радянсько-угорська декларація 1957 — декларація підписана 28 березня 1957 року в результаті перемовин між урядовими делегаціями Радянського Союзу та Угорської Народної Республіки, що проходили в Москві з 20 по 28 березня.
Зміст Уряди СРСР та УНР заявляли про свою одностайність в оцінці характеру контрреволюційних подій в Угорщині 1956 року, які становили спробу сил міжнародного імперіалізму та внутрішньої реакції повалити в Угорщині народно-демократичний лад, реставрувати капіталізм, розколоти соціалістичну спільноту та посилити міжнародну напруженість.
У декларації йшлося про подальший розвиток радянсько-угорських економічних зв'язків, про значне збільшення в 1957 році радянських товарів, надання УНР довгострокового кредиту, звільнення угорського уряду від погашення заборгованості за передане свого часу Угорщині колишнє німецьке майно та радянську частку участі в колишніх змішаних радянсько-угорських товариствах.
Зважаючи на гонку озброєнь, яку продовжують західні країни, та їхню відмову розв'язувати проблему роззброєння й ліквідації військових угруповань, уряди СРСР і УНР заявили про тверде рішення підтримувати й зміцнювати Варшавський договір 1955 року, покликаний бути надійним захистом проти будь-яких підступів агресивних кіл імперіалістичних держав. Обидва уряди, з огляду на міжнародну ситуацію, що загострилася внаслідок агресивних дій держав-учасниць блоку НАТО, визнали за необхідне продовжити тимчасове перебування радянських військ на території Угорщини відповідно до Варшавського договору. Було визначено правовий статус радянських військ, які тимчасово перебували на території Угорщини. Декларація засудила проведення ремілітаризації Федеративної Республіки Німеччини за потурання західних держав.
Публікації Декларацію опубліковано в таких виданнях: «Международные отношения и внешняя политика СССР (Сборник зокументов) (1871—1957 роки)». Москва, 1957, С. 351—363 ; «Декларации, заявления и коммюнике Советского правительства с правительствами иностранных государств. 1954—1957 роки». Москва, Госполитиздат, 1957, С. 81—98 .
Література