Леопольд Август Едуард фон Реков (; 1769, маєток Лоддін поблизу Штольпа — 29 квітня 1835, Дюссельдорф) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Його батьками, ймовірно, були офіцер Йоганн Едуард Леопольд фон Реков (16 липня 1734 — 26 вересня 1787) та його дружина Гедвіг Беата (дю) Мюллер (6 березня 1745 — 21 березня 1804). Його батько володів маєтками в Камніці та Кляйн-Больці, а раніше служив у піхотному полку Гюльзена. У Рекова було ще чотири брати, кожен з яких згодом сформував власну підлінію в генеалогічному дереві.

Реков спочатку навчався в кадетській школі в Штольпі 26 травня 1776 року, а пізніше в Берліні. 2 червня 1787 року його призначено капралом до піхотного полку Гогенлое-Інгельфінген Прусської армії. До вересня 1793 року він дослужився до звання другого лейтенанта та брав участь у польській кампанії 1794/95 років. З 1801 по 1804 рік Рекова відряджено до Південної Пруссії для військової геодезії, а 8 жовтня 1806 року він отримав звання штабскапітана. Під час війни Четвертої коаліції він брав участь у битвах під Пултуськом та Фрідландом. 18 січня 1807 року його відрядили до Генерального штабу Російської армії.

1 жовтня 1807 року Реков став офіцером армії. 20 серпня 1808 року його підвищили до капітана та призначили командиром роти Кольберзького піхотного полку. 8 січня 1812 року його підвищили до майора та призначили командиром фузилерського батальйону. 11 серпня 1813 року його призначили командиром 9-го резервного піхотного полку. Під час Визвольних воєн Рекков брав участь у битвах під Гросгершеном, Баутценом, Гросбереном, Денневіцем, Лейпцигом, Лаоном та Ліньї. Під Баутценом він був поранений. Крім того, він брав участь у штурмі Арнема, облозі Штеттіна, Віттенберга та Суассона, битвах під Віттенбергом, Галленом, Зігердорфом та Комп'єнем, а також у блокаді Філіпвіля та Живе. За цей час 11 січня 1814 року його підвищили до оберстлейтенанта від 6 березня 1814 року, а 3 жовтня 1815 року — до оберста.

Його улюбленими словами підбадьорення до військ були: «Майте віру в Бога і не бійтеся, діти мої». З часом офіцери 9-го резервного піхотного полку почали називати його «Не бійся», і це прізвисько зрештою прижилося серед солдатів. Згодом інші частини почали називати весь полк «Не бійся».

Після війни 10 жовтня 1817 року Реков був призначений інспектором ландверу в урядовому департаменті Аахена, а 14 листопада 1817 року призначений до 21-го піхотного полку. 20 лютого 1820 року він став командиром 16-ї піхотної бригади і на цій посаді 30 березня 1821 року був підвищений до генерал-майора, з набранням чинності 1 квітня 1821 року. 30 березня 1827 року він став командиром 14-ї бригади ландверу. Отримавши звання генерал-лейтенанта запасу, Реков вийшов у відставку 18 березня 1834 року з пенсією в розмірі 2250 талерів.

Сім'я В 1796 році одружився з Жаннетт Флорентіною Ферстер (1776–1855). В пари народились 4 дітей:

Ангеліка Флорентіна Авгаст Константіна (1797–1885) — в 1823 році вийшла заміж за майбутнього майора Фрідріха Готтліба фон Гомеєра (1793–1856). Едуард Рудольф Ганс Таддеус (1799) Берта Рената (1800–1845) — в 1827 році вийшла заміж за майбутнього генерал-лейтенанта Рудольфа фон Горна (1798–1863). Текла Фрідеріка Жаннетт Августа (1805)

Нагороди

Pour le Mérite (8 серпня 1807) — за заслуги в битві під Пултуськом. Орден Святого Володимира 4-го ступеня (Російська імперія; 17 червня 1808) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Святої Анни (Російська імперія) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років; серпень 1823) Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям (листопада 1830)

Примітки

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 4, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632799, S. 386–388, Nr. 1359. Friedrich August Schmidt: Neuer Nekrolog der Deutschen. Teil 1, Bernhard Friedrich Voigt, Weimar 1835, S. 444. Gustav Schreiber: Geschichte des Infanterie-Regiments von Borcke (4. Pommersches) Nr. 21. 1813 bis 1889. Anhang S. 1.