Цивітас Аурелія-Аквенсіс () (до не пізніше ніж 220 р. н.е. — просто цивітас Аквенсіс) — колишня адміністративна одиниця (цивітас) у правобережній частині римської провінції Верхня Германія. Назву вона отримала від головного міста Аква, сучасного Баден-Бадена.

Згадки

Назва цивітас відома завдяки кільком кам’яним написам. Зазвичай у них ця назва скорочувалася як «CAAQ».

Міліарії Зінцгайм (213–217): […] civitas Aquens(is) ab Aquis leug(as) IIII ; Ref : CIL 13,09116 Зінцгайм (220): […] c(ivitas) A(urelia) Aq(uensis) ab Aq(uis) leug(as) IIII ; Ref : CIL 13,09117 Зінцгайм (222): […] c(ivitas) A(urelia) Aq(uensis) ab Aq(uis) l(eugas) IIII ; Ref : CIL 13,09118 Ау-ам-Райн (220): […] c(ivitas) A(urelia) [Aq(uensis) ab Aq(uis)] leug(as) [---] Еллмендінген (220): […] Aq(uensis) ab Aq(uis) l(eugas) XVII Неттінген (222): […] civ(itas) Aur(elia) Aq(uensis) ab Aquis leug(as) XVII

Міліарій з 213 року, ймовірно, також позначав відстань до Акви, але зберігся лише фрагментарно.

Міліарій з Бюлю, датований 98 — 117 роками н.е., вказує шлях до Майнца, тоді як камінь з Ельхесгайм-Іллінгену, датований 269 – 271 роками, не містить назви місцевості і, ймовірно, спочатку знаходився на лівому березі Рейну.

Кам'яні інскрипції Баден-Баден (197): […] res p(ublica) Aqu(ensis) Баден-Баден: [---? res p]ublica [Aquensis ?] Мюлаккер: […] d(ecurio) c(ivitatis) Aquens[is] […] Райнштеттен-Мерш: […] dec(urio) c(ivitatis) Aq(uensis) […] Еттлінген: [… dec(urio) ? c]iv(itatis) Aq(uensis) […]

Географія Межі адміністративної одиниці цивітас Аурелія-Аквенсіс невідомі. Ймовірно, її територія простягалася через середню Верхньорейнську низовину та північний край Шварцвальду. Завдяки міларіуму з Неттінгена можна з упевненістю віднести територію від заходу від Пфінца до складу цивітас Аурелія-Аквенсіс.

Ймовірно, на півночі Аурелія-Аквенсіс межувала з з головним містом (Ладенбург). вважає, що межа проходила у районі Брухзаля і припускає, що належав до цивітас .Egon Schallmayer: Aquae – das römische Baden-Baden (= Führer zu archäologischen Denkmälern in Baden-Württemberg. Band 11). Konrad Theiss Verlag, Stuttgart 1989, ISBN 3-8062-0555-8, S. 64. Це припущення базується на знахідці посвятного написного каменя Флорентінія Квінтіана, ветерана , яка була розквартирована у за римських часів. Південну межу Шалмайєр бачить у районі між Страсбургом і Оффенбургом. Тут, ймовірно, існувала ще невідома цивітас з Рігелем як головним містом. Проте оскільки доказів поки що немає, можлива й територіальна експансія на Рейнські луки. Західною межею, як вважають, був Рейн.

Щодо Крайхгау та півночі Шварцвальду ситуація невизначена. До знахідки міларія з Фріольцгайму в 1930-х роках вважалося, що вікус в Мюльакері також належав до цієї цивітас, оскільки там також зафіксовано районну раду. Цей камінь вимірював відстань до і свідчить про наявність власної Пфорцгаймської цивільної адміністрації.

Оскільки Фріольцгаймський міларій датують 244–247 роками, а написний камінь із Мюльакера — періодом до 220 року н.е., можна припускати адміністративну реорганізацію або перенесення головного міста. Пізня «золота доба» Пфорцгайма після 220-х років також свідчить на користь цієї гіпотези.Datierung der Blütezeit siehe: Klaus Kortüm: Portus – Pforzheim. Untersuchungen zur Archäologie und Geschichte in römischer Zeit (= Quellen und Studien zur Geschichte der Stadt Pforzheim. Band 3). Jan Thorbecke Verlag, Sigmaringen 1995, ISBN 3-7995-7403-4, S. 85.

Деякі історики ставлять під сумнів, що міларії обов’язково вказували на головне місто адміністративної одиниці. Прихильники власної цивітас у Пфорцгаймі аргументують, що не обов’язково мав володіти землею в районі, де він виконував адміністративні функції. Те, що посвятний камінь із Мюльакера для назви цивітас Аурелія-Аквенсіс використовував повну форму, вважається доказом цього.Siehe die Diskussion bei: Klaus Kortüm: Portus – Pforzheim. Untersuchungen zur Archäologie und Geschichte in römischer Zeit (= Quellen und Studien zur Geschichte der Stadt Pforzheim. Band 3). Jan Thorbecke Verlag, Sigmaringen 1995, ISBN 3-7995-7403-4, S. 95–99.

Населені пункти Окрім головного міста Аква, відомий ще один , який розташовувався поблизу району Баден-Бадена на перехресті доріг. Інші вікуси були археологічно зафіксовані в та Карлсруе-Грюнвінкель. Також виявлено римські кладовища в Дурмерсгаймі, та Мерші. Перші два цвинтаря, ймовірно, належали до вікусу, а останній, можливо, до дорожньої станції. Через відсутність точного визначення меж цивітасу важко з упевненістю віднести до адміністративного району інші селища, як-от вікус Сенотенсіс або . На відміну від інших регіонів, цивітас був відносно малонаселеним. Особливо між Баден-Баденом і Оффенбургом помітна мала кількість Villa rustica.

Історія Вже близько 50 р. н.е. римляни розмістили на північ від Оффенбурга свебські військові підрозділи як передові пости на правому березі Рейну. За імператора Веспасіана у 70-х роках І ст. розпочалося будівництво дороги Рейн — Дунай уздовж долини Кінциґ. Тому у Оффенбурзі, та Раммерсваєрі зведели військові табори. Міліарій з Оффенбурга датується 74 роком. Також дендрохронологічний аналіз вказує на початок поселення Аква в 74/75 роках.Egon Schallmayer, Peter Knierriem, Elke Löhnig: Aquae-Baden-Baden. Die antike Bäderstadt im Lichte neuerer Ausgrabungen und Forschungen. In: Denkmalpflege in Baden-Württemberg. Jahrgang 23, Nummer 4, 1994, S. 139–147, hier S. 140, doi:10.11588/nbdpfbw.1994.4.13786 (Open Access). Заснування поселень на Альбі датують 80-ми роками на основі монетних і керамічних знахідок і пов’язують із будівництвом доріг на правому березі Рейну.Friedrich Muthmann: Die römerzeitliche Siedlung bei Karlsruhe-Grünwinkel. In: Badische Fundberichte. Band 2, Heft 12, Dezember 1932, S. 405–426, hier S. 408 (digi.ub.uni-heidelberg.de) Деякі сільські маєтки, наприклад у Карлсруе-Дурлах, датуються 115–120 рр. н.е.

На 197 рік засвідчено існування цивільної адміністрації як «res publica». Починаючи з 213/217 рр. з’являється назва цивітас Аквенсіс. У 213 році імператор Каракалла наказав розширити імператорські терми в Аква. Не пізніше 220 року адміністративна одиниця отримала почесний додаток Аурелія, пов’язаний з імператором Каракалою.

Падіння лімеса близько 259/260 рр. поклало край існуванню цивітасу.

Населення Зазвичай цивітас слід розуміти як напівавтономну одиницю самоврядування певного племені, і відповідно вона, як правило, називалася за цим племенем. Однак у цьому випадку назва походить від міста, що радше свідчить про відсутність домінування якогось конкретного етносу. Територія Декуматських полів до приходу римлян вважалася майже незаселеною (). За свідченням Тацита, з того часу сюди переселялися шукачі пригод або збіднілі галли,Tacitus, Germania 29,3. які, ймовірно, становили основну частину населення цивітасу.

Про доримське населення можуть свідчити дані про кельтську богиню Шварцвальду Абнобу, яка була ототожнена з римською богинею Діаною. Вона виконувала функції покровительки лісу, диких тварин, доріг і цілющих джерел. Піщаникова статуетка Діани-Абноби у мисливському вбранні була знайдена на березі річки Альб у Карлсруе-Мюльбурзі. Тоді як у Баденвайлері вона, ймовірно, була богинею лікувальних терм, у Акві посвятні камені присвячувалися римській богині лікування Мінерві-медикаErnst Wagner, Ferdinand Haug: Fundstätten und Funde aus vorgeschichtlicher, römischer und alamannisch-fränkischer Zeit im Großherzogtum Baden. Band 2: Das Badische Unterland: Kreise Baden, Karlsruhe, Mannheim, Heidelberg, Mosbach. J. C. B. Mohr (Paul Siebeck), Tübingen 1911, S. 20. (digi.ub.uni-heidelberg.de) або ж кельтській Весуні.

У Дірсгаймі існували два германські могильники, які використовувалися з середини І століття н.е. Приблизно з 70 року н.е. елементи майже зникають, однак контакти з Germania magna зберігалися.Gerhard Fingerlin: Rheinau-Diersheim. In: Philipp Filtzinger, Dieter Planck, Bernhard Cämmerer (Hrsg.): Die Römer in Baden-Württemberg. 3. Auflage. Konrad Theiss, Stuttgart 1986, ISBN 3-8062-0287-7, S. 501–502, hier S. 502. У поселеннях Ауенгайм (приблизно 6 км на південь) та Гельмлінген (на північ) також знайдено уламки кераміки свебів. Ймовірно, їх цілеспрямовано поселили як союзників на правому березі Рейну навпроти Аргенторатума (Страсбурга).

Економіка Аква як курортне місто мало надрегіональне значення, що підтверджується присутністю численних військових, а також імператора Каракалла близько 213 р. н.е. На основі датування монет і кераміки період розквіту відносять до кінця І століття, тобто одночасно з етапом заснування міста. Вважається, що після зміщення кордону імперії вглиб території Аква опинилося в тилу, внаслідок чого зникла значна частина платоспроможного військового контингенту.Matthias Riedel: Das römische Baden-Baden – Untersuchungen zur Siedlungsgeschichte. In: Fundberichte aus Baden-Württemberg. Band 7, 1982, S. 273–300.

В Еттлінгені знайдено рельєф із зображенням Нептуна з написом, який подарував Корнелій Алікванд із гільдії човнярів (contubernium nautarum). Це свідчить про те, що на річці Альб здійснювалося судноплавство або сплав лісу. Відповідно, лісове господарство в районі Шварцвальду, ймовірно, відігравало важливу роль, а деревину транспортували через Альб і Рейн.

У вікусі в Карлсруе-Грюнвінкелі археологічно засвідчено існування власної цегельні.

Примітки