Ілля́ Іва́нович Пашко́в (1684 — 1738) — державний і військовий діяч Московського царства, Російської імперії та Гетьманщини. «Указний» стародубський полковник (призначений указом із Петербурга, інкорпорований у державну владу Гетьманщини) у 1726—1728 роках. На уряді відзначився численними зловживаннями: здирництвом, хабарництвом та нехтуванням правами козацького стануЛазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Том 1: Полк Стародубский. — Киев, 1888. — С. 50Сборник Императорского Русского исторического общества. Т. 94: Протоколы, журналы и указы Верховного тайного совета. 1729. — СПб, 1894. — С. 22—26. Активно сприяв заселенню Стародубщини російськими старообрядцямиОписание документов и дел, хранящихся в архиве Святейшего правительствующего синода. Т. ІІІ. — СПб, 1878. — С. 453—455.
Походження Походив із дворянського роду, засновником якого був Григорій Пашкевич — литовський шляхтич, що перейшов на службу до Івана Грозного.
Батько — Іван Єремійович Пашков-менший — поручник війська Московського царства під час Кримського походу (1687). Дід Єремій Афанасійович — царський воєвода в Нерчинську (1655—1667), Тамбові (1670—1673), Бєлгороді (1679—1680), Києві (1680—1683)Лобанов-Ростовский А. Русская родословная книга. Т. 2. — СПб, 1895.
Життєпис До полковництва Відомості про ранні роки відсутні.
1717 — капітан московської залоги (команди) в Батурині. Чинив утиски місцевим жителям, на що батуринський сотник Федір Стожок скаржився гетьману Івану СкоропадськомуЦДІАК: Ф. 51, Оп. 3, Спр. 134.
Станом на 1721 — майор Російської імператорської армії. У січні 1722 підвищений до підполковника та призначений комендантом російської залоги у Стародубі. Одразу проявив себе, намагаючись втручатися у справи козацької адміністрації. 1 лютого 1723 наказний стародубський полковник Петро Корецький доносив у Генеральну військову канцелярію, що комендант вимагав присилати йому на перевірку універсали, одержані з ГВКЦДІАК: Ф. 51, Оп. 3, Спр. 962.
Невдовзі замінений на посаді на підполковника РІА Івана Кокошкіна, проте знову призначений комендантом у жовтні 1723, коли Кокошкін отримав стародубське полковництво.
Був активним прибічником і заступником російської старообрядської громади у полку. Його дружину називали «ревнителькою того ж злочестивого розкольничого мудрування». 1723 відкрито перешкоджав ієромонаху Йосипу Решилову, якого прислав на Стародубщину Святійший синод для «навернення» старообрядців. Звільнив чотирьох «розкольників», заарештованих духовним приказом, при цьому піддячого «п'ять днів у залізах морив і бив батіжжям без милосердя»1809 г. Новозыбков. Брянский край. 27 травня 1723 відбив з-під арешту «розкольничу черницю і дівку». 31 травня наказав привселюдно «здерти рясу» зі стародубського священника Олександра Кулозного. Наказав побити «смертним боєм» теслів, присланих у Зибку слободу для будівництва там церкви.
За свідченням чернігівського архієпископа Іродіона (Жураківського), за часів комендантства Пашкова старообрядці стали активніше переселятися на Стародубщину, «не побоюючись нічого», а у самому полковому центрі «у торгові дні [...] розкольники з палицями ходять по місту, тут же солдати і дворові служки бродять, а того і дивляться, хто би не зачепив розкольника».
Стародубський полковник 9 лютого 1726 призначений стародубським полковником указом Сенату Російської імперії замість звільненого у зв'язку з хворобою Кокошкіна.
Вступив у конфлікт з Генеральною військовою канцелярією, що невдовзі після призначення Пашкова полковником почала отримувати скарги на його зловживання. Так, московський офіцер неправомірно прирощував свої рангові маєтності та угіддя, обкладав полчан додатковими зборамиЦДІАК: Ф. 51, Оп. 3, Спр. 2361. Сприятлива ситуація для його усунення з полковницькому уряду склалась наприкінці 1727 року — після обрання гетьманом Данила Апостола. Гетьман розпочав розслідування зловживань Пашкова, а згодом полковник був викликаний до Глухова, де його допитали згідно пунктів поданих на нього скарг.
Пашков зізнався, що давав розпорядження збирати з купців, що приїжджали у полк, екстраординарні збори на власний ранг (по 20 копійок з парокінного возу та 16 — з однокінного); привласнював майно купців. Інші звинувачення включали отримання хабарів за судові рішення, відбирання млинів і ґрунтів у козаків. Ще за 18-ма скаргами полковника не допитували у зв'язку з неявкою скаржників.
16 грудня 1728 російський імператор Петро ІІ розпорядився позбавити Пашкова полковництва, описати та конфіскувати його рангові маєтності, а на його місце «обравши Закордонної колегії кандидатів, із росіян, представити у Верховній таємній раді». Натомість, гетьман Данило Апостол призначив на вакатний уряд стародубського полковника тріумвірат у складі представників козацької старшини — Семена Галецького, Опанаса Єсимонтовського та Степана Максимовича.
Пізні роки Після звільнення мешкав у власному маєтку в селі Верхнє Тализіно Курмишського повіту Нижньогородської губернії. 1729 Верховна таємна рада Російської імперії ініціювала слідство проти Пашкова, проте його підсумок невідомий.
1736 колишній стародубський полковник був призначений товаришем іркутського віце-губернатора. Помер в Іркутську 1738 рокуБыконя Г. Русское неподатное население Восточной Сибири в XVIII – начале XIX вв. — Красноярск, 1985.
Родина Був одружений з Акулиною Чирковою. Син Олександр (1734—?) — колезький асесор (1788).
Примітки