Богемська війна (чеськ. Česko-uherské vojky; ) — боротьба за корону Чехії між Їржі з Подєбрад, Матьяшем Корвіном та Ягеллонами. Включала громадянську війну в Чехії (1466—1471), чесько-угорську (1468—1478) і польсько-угорську (1471—1478) війни.

Релігійний конфлікт

Їржі з Подєбрад вдалося коронуватися, лише давши таємну клятву коритися римському папі і викорінити єресі у своєму королівстві. Для чеського короля це був черговий компроміс, оскільки утримати владу міг лише підтримуючи в країні двовірство. Формулювання клятви було невизначеним, і допускало різні тлумачення. Їржі вважав, що зможе обмежуватися переслідуванням радикальних сект: чеських братів, таборитів, пікартів та адамітів, але доб'ється від Риму підтвердження Базельських компактатів та легалізації утраквізму. У перші роки правління короля папська курія побоювалася загострювати з ним стосунки, щоб не спровокувати ворожі дії проти Угорщини в союзі з Фрідріхом III. Коли чесько-австрійський союз почав розвалюватися, Рим посилив тиск на Їржі з Подєбрад. Вроцлавський єпископ Йошт з Рожмберка відкрито виступив у Празі проти утраквістів і ті визнали, що за його спиною стоїть король. Щоб врятувати свою корону, Їржі офіційно оголосив компактати конституційним законом і надіслав посольство до Риму.

31 березня 1462 року папа Пій II оголосив Базельські компактати недійсними і відправив до Чехії легатом Фантена де Валле, який раніше представляв у Римі інтереси чеського короля. Король відкинув вимоги Папи, а коли Фантен накинувся на нього зі звинуваченнями у порушенні клятви, посадив легата на три місяці до Подєбрадського замку як свого бунтівного підданого. Дізнавшись про це, Папа Пій ІІ звільнив підданих короля Чехії від присяги. Вроцлав, який був одним із головних центрів католицької опозиції, негайно повстав.

Реалізації папських задумів завадило велике повстання в Австрії, яке призвело до нового зближення імператора з королем. На знак подяки за допомогу Фрідріх взявся примирити Їржі з Подєбрад з Римом. Він домігся скасування планів церковного відлучення за умови, що Їржі не переслідуватиме вроцлавців. Проте Пій продовжував підривну роботу, пропонуючи чеську корону різним претендентам, а 15 червня 1464 року зажадав від короля протягом 180 днів з'явитися в Римі на церковний суд. Імператор призупинив публікацію цієї постанови, а 15 серпня Пій II помер.

Зеленогірська спілка

Окрім релігійних суперечок, у Чехії наростала опозиція магнатів і шляхти, які побоювалися посилення королівської влади та були незадоволені тим, що сини короля отримали великі земельні володіння та найвищі посади. Жахлива епідемія чуми, що спустошила Чехію в 1463—1464 роках, стала новим джерелом конфлікту між знаттю та королем. Магнати хотіли отримати спустошені володіння, але король забрав їх собі. Опіку над спадкоємцями він також залишив за собою. Вождем незадоволених став Зденек Конопішський зі Штернберка, який першим у 1458 році перейшов на бік короля і кілька років був його відданим прихильником. Він вважав, що король багато чим йому зобов'язаний і недостатньо винагородив за послуги. 28 червня 1465 року папа Павло II знову висунув звинувачення проти Їржі та призначив для розгляду справи трьох кардиналів, двоє з яких, Віссаріон Нікейський і Хуан Карвахаль, були відомі своєю ворожістю до гуситів. 2 серпня кардинали зажадали від Їржі, «який вважає себе королем Богемії», протягом 180 днів з'явитися перед папським судом. Через чотири дні папа надав своєму легату Рудольфу фон Рюдесхейму повноваження для вжиття найсуворіших заходів проти прихильників Їржі з Подєбрад та скасування всіх угод, укладених з ним. У папських буллах король Чехії живописно називався «сином загибелі, огидним чудовиськом і паршивою вівцею». 28 листопада 1465 року 16 магнатів утворили конфедерацію в Зеленій Гурі (відому як «Зеленогірський союз») і звернулися до Риму з проханням дати їм іншого короля.

8 грудня 1465 року, незадовго до закінчення терміну покаяння, папа звільнив підданих чеського короля від присяги вірності. Проти Їржі повстали Пльзень, Будейовиці, Брно, Оломоуць, Герліц та інші міста. 6 лютого 1466 року папа відкинув посередницькі пропозиції герцога Баварського, а 29 грудня за великого скупчення народу урочисто оголосив про відлучення Їржі з Подєбрад від церкви. Ефект від цієї акції виявився не таким значним, як розраховував Папа. Авторитет римської церкви неухильно знижувався. Університети Лейпцига та Ерфурта оскаржили законність відлучення. У Чехії значне число католиків залишилося вірним королеві, а багато інших намагалися зберегти нейтралітет у громадянській війні. Проте дії Риму посилили позиції Зеленогірського союзу. 20 березня 1467 року папа затвердив Зденека зі Штернберка його головою і незабаром союз був перетворений на Католицьку лігу, що об'єднала бунтівників Богемії, Моравії, Сілезії та Лужиці.

14 квітня на зборах магнатів у Празі Їржі з Подєбрад оголосив декларацію, яка дорікала Риму за несправедливість, що закликала Папу до більш помірної позиції, з якою можна було б вести переговори. Король також заявив, що якщо Папа буде наполягати, то він винесе суперечку на розгляд найближчого всекатолицького собору. Такі собори, згідно з рішенням, прийнятим у Констанці, повинні були збиратися кожні десять років з метою обмеження папського свавілля, але римській курії за допомогою інтриг вдалося звести соборний рух нанівець.

Пошук претендента

У самому Чеському королівстві повстанці не мали широкої підтримки, король значно перевершував їх у силах, і незабаром конфедерати опинилися на межі поразки. Потрібне було іноземне втручання, але Папа, щедрий на обіцянки, не надіслав ані грошей, ані солдатів. Спонукати сусідніх монархів виступити проти гуситів також виявилося непросто. Імператор не хотів вплутуватися в авантюру, оскільки й сам не мав достатніх сил і побоювався нового повстання у власних володіннях. Спроба залучити до війни проти Чехії Ягеллонів також не вдалася, хоча папські дипломати задля цього сприяли укладенню вигідного для Польщі мирного Торунського договору з Тевтонським орденом. Польський король не відмовлявся від претензій на спадщину Владислава III і Ладислава Посмертного, і запевняв Рим у своїй відданості католицизму, але від будь-яких дій проти Їржі, свого союзника та товариша зі зброї, утримався.

Залишався єдиний варіант — угорський король Матяш Корвін. У минулому він був союзником Їржі з Подєбрад, завдяки збройній підтримці якого і зійшов на престол, але після смерті в 1464 дружини Катерини, дочки Їржі, союз між королями послабшав. Матяш скористався ситуацією для здійснення свого грандіозного плану — об'єднання земель Центральної Європи для відсічі туркам. Вже в 1465 Павло II запропонував йому чеську корону, але, будучи зайнятий війною з турками, Матяш не зміг негайно приступити до активних дій.

У 1466 р. угорський король знайшов привід до війни. На кордоні Моравії та Верхньої Угорщини в укріплених таборах жили професійні гуситські найманці — жебраки (братики), які періодично здійснювали набіги на угорські землі. На початку осені гусити знову влаштували великий набіг, і в жовтні Матяш із військом підступив до моравського кордону, вимагаючи відшкодування збитків та знищення розбійників. Сутички і переговори тривали до лютого 1467 року, коли напад турків на Трансильванію змусив Матяша відступити.

Кампанія 1467 року

Їржі з Подєбрад направив великі сили до Сілезії проти бунтівного Вроцлава, а чеським магнатам запропонував перемир'я, яким вони скористалися для пошуку іноземної допомоги. На сеймі в Генріховому Градці, де король намагався домогтися миру, Зденек зі Штернберка висунув неприйнятні вимоги, після чого війна відновилася. У короткий час Їржі осадив і завоював більшість фортець бунтівників. У битві у Франкенштейна вроцлавці були розбиті герцогом Вікторіном з Подєбрад. Однак незабаром легат Рудольф фон Рюдесхейм за підтримки духовенства підняв заколот у кількох містах Моравії, Сілезії та Лужиці. В обох Лужицях повстання було настільки сильним, що легат поставив керувати областю своїх фогтів, вигнавши королівських службовців. На боці короля залишилася лише Гоєрсверда. У Чехії папська пропаганда майже не мала успіху. Там до легату приєднався декан Празького собору Іларій, який сховався разом із капітулом у бунтівному Пльзені.

На Нюрнберзькому рейхстазі, зібраному в липні 1467 р. під приводом обговорення хрестового походу проти турків, представники Папи та імператор намагалися переконати князів надати війська для боротьби з Їржі. Союзник Їржі з Подєбрад Людвіг Баварський відступився від нього, але більшість німецьких князів продовжували підтримувати короля Чехії. Гогенцоллерни і навіть Магдебурзький архієпископ прямо відмовилися підтримувати папські вимоги, заявивши, що не хочуть відновлення гуситських воєн. Рейхстаг був готовий спорядити двадцятитисячне військо для боротьби з турками, але не з чехами. Військо хрестоносців, яке все ж таки вдалося зібрати і рушити до Чехії, було повністю розгромлено 22 вересня поблизу Нірська.

Нова спроба Риму запропонувати корону Казимиру IV також була безуспішною. Більше того, Ягеллон відправив до Чехії посольство, яке намагалося досягти миру між королем та католицькою партією. Їржі погодився на 5-місячне перемир'я та переговори з Зеленогірським союзом у Брезі, але перш, ніж вони відбулися, стало відомо про союз Папи з імператором та угорським королем. Замість Брега повстанці зібралися на нараду у Вроцлаві під головуванням фон Рюдесгейма, і вирішили продовжувати боротьбу (16 грудня).

Кампанія 1468 року

Похід до Австрії

Розлючений зрадою імператора, Їржі скористався перемир'ям із Зеленогорським союзом і наприкінці грудня 1467 року відправив проти Австрії військо герцога Вікторіна. Об'єднавшись із загонами австрійських повстанців, чехи піддали сильному спустошенню північну Австрію аж до самого Дунаю та околиць Лінца. Імператорські війська та ополчення не дали противнику переправитися через річку. Папа та імператор наполягали на якнайшвидшому втручанні Угорщини. Щоб компенсувати військові витрати, перший пропонував 50 тис. дукатів, а другий — річний дохід з Австрії. Від чеських повстанців прибув єпископ Оломоуца Протасій, який також запропонував Матяшу корону. Намагаючись запобігти війні, Їржі 9 лютого направив послання угорському королю. У першій половині березня на сеймі в Егері, незважаючи на опозицію більшої частини знаті, яка вказувала, що країні достатньо однієї війни з турками, Матяш прийняв рішення боротися за чеську корону.

Війна з Угорщиною 8 квітня в Пожоні (суч. Братислава) Матьяш видав маніфест, в якому оголошував себе захисником католицької віри та оголошував війну Їржі з Подєбрад. 12 квітня він відправив Протасія Оломоуцького до Кракова, пропонуючи польському королю союз і просячи руки його дочки Ядвіги. Ягеллон відмовив, не бажаючи ставати родичем угорського вискочки і відмовлятися від своїх претензій. 13 квітня з Пожоні виступило 16-тис. військо11 тис. кавалерії та піхоти, частина якої складалася з гуситських найманців на чолі з Матяшем, його братом Іштваном, Балажем Мадьяром і Палом Кініжі. Вікторин відступив до моравського кордону і зміцнився в Штоккерау. 17 квітня Їржі прибув у район Зноймо, змусивши угорців відійти до Лаа-ан-дер-Тая. Близько місяця армії стояли по обидва боки річки Тая, так як королі не наважувалися вступити в бій, знаючи переваги та недоліки своїх військ. Основу чеської армії складала піхота, що боролася в зімкнутому строю за підтримки вагенбурга, і славилася своєю стійкістю, а головною ударною силою угорців була кавалерія, придатна для стрімких раптових ударів, але не годилася для тривалого бою. Після невдалих переговорів чехи, які відчували нестачу продовольства, протягом двох днів завзято атакували угорський табір, після чого відступили до Зноймо.

Завоювання Моравії