Самуель Томас фон Зьоммеррінг (28 січня 1755 — 2 березня 1830) — був німецьким лікарем, анатомом, антропологом, палеонтологом і винахідником. Зьоммеррінг відкрив жовту пляму у сітківці людського ока. Його дослідження мозку, нервової системи, органів чуття, ембріона та вад розвитку, будови легень та інші зробили його одним із найважливіших німецьких анатомів.
Кар'єра
Зьоммеррінг народився у Торуні, Королівська Пруссія (провінція Корони Королівства Польського), був дев'ятою дитиною лікаря Йоганна Томаса Зьоммеррінга. У 1774 році він завершив освіту у Торні та почав вивчати медицину у Геттінгенському університеті у Німеччині . Він відвідував лекції Петруса Кампера в університеті у Франекері(Нідерланди) . Він став професором анатомії у Колегіумі Каролінум (розташованому в Оттонеумі, нині— Музеї природничої історії) у Касселі (Німеччина), а з 1784 року - у Майнцькому університеті . Там він протягом п'яти років був деканом медичного факультету. Після того, як Французька Директорія анексувала Майнц до Французької Республіки, Зьоммеррінг відкрив практику у Франкфурті у 1795 році. Одним із його багатьох важливих починань було запровадження вакцинації проти віспи і став одним із перших членів Зенкенберзького товариства дослідників природи і був призначений радником у ньому. Він отримав пропозиції роботи в Єнському університеті та Санкт-Петербурзькому державному університеті, але у 1804 році прийняв запрошення від Баварської академії наук у Мюнхені . У цьому місті він став радником двору та був прийнятий до баварського дворянського стану.
Коли Зьоммеррінгу було 23 роки, він описав організацію черепних нервів як частину своєї докторської роботи— це дослідження залишається актуальним і сьогодні. Він опублікував багато праць у галузі медицини, анатомії та нейроанатомії, антропології, палеонтології, астрономії та філософії. Серед іншого, він писав про викопних крокодилів, а у 1812 році описав Ornithocephalus antiquus, нині відомого як Pterodactylus antiquus . Він також був першим, хто точно зобразив будову жіночого скелета.
Крім того, Зьоммеррінг був дуже креативним винахідником— він розробив телескоп для астрономічних спостережень та електричний телеграф у 1809 році. Він працював над удосконаленням вин, досліджував сонячні плями та багато інших речей. У 1811 році він розробив першу телеграфну систему в Баварії, яка сьогодні зберігається у Німецькому музеї науки в Мюнхені. У 1823 році його обрали іноземним членом Шведської королівської академії наук .
Земмерінг був одружений із Маргаретою Елізабет Грюнеліус (померла 1802 року) та мав сина, Дітмара Вільгельма, та дочку, Сюзанну Катаріну. Через негоду Земмерінг покинув Мюнхен у 1820 році та повернувся до Франкфурта, де помер у 1830 році. Він похований на головному кладовищі міста, Хауптфрідгоф Майнц .
Підвид галки звичайної, Corvus monedula soemmerringii, що мешкає у північно-східній Європі та Північній і Центральній Азії, був названий на честь Зьоммерінга у 1811 році німецьким природознавцев Йоганном Фішером фон Вальдхаймом.
Роботи
Über die körperliche Verschiedenheit des Mohren vom Europär (1784) Vom Hirn- und Rückenmark (Майнц 1788, 2 серпня 1792); Vom Bau des menschlichen Körpers (Frankfurt am Main 1791–96, 6 Bde.; 2. Aufl. 1800; neue Aufl. von Bischoff, Henle ua, Leipzig 1839–45, 8 Bde.); De corporis humani fabrica (Франкфурт-на-Майні 1794–1801, 6 Bde.); De morbis vasorum absorbentium corporis humani (Франкфурт-на-Майні 1795); Tabula sceleti feminini (Франкфурт-на-Майні 1798); Abbildungen des menschlichen Auges (Франкфурт-на-Майні 1801), Abbildungen des menschlichen Hörorgans (Франкфурт-на-Майні, 1806), Abbindungen des menschlichen Organs des Geschmacks und der Stimme (Frankfurt am Main 1806), Abbildungen der menschlichen Organe des Geruchs (1809).
Обмін листами між Зьоммерінгом та польсько- німецьким природознавцем Георгом Форстером був опублікований видавництвом Hettner (Брауншвейг, 1878).
Бібліографія
Wagner, R. Sömmerings Leben und Verkehr mit Zeitgenossen (Leipzig 1844).
Посилання
Путівник по твору Самуеля Томаса фон Земмеррінга «Ікони людського зору», 1820, у Дослідницькому центрі спеціальних колекцій Чиказького університету