Психіатрична епідеміологія – це підгалузь епідеміології, яка вивчає причини (етіологію) та поширеність психічних захворювань у суспільстві. Вона сягає корінням у соціологічні дослідження початку 20 століття. Хоча соціологічні впливи досі широко вивчаються в психіатричній епідеміології, галузь розширилася до вивчення широкої сфери факторів ризику навколишнього середовища (наприклад, життєві події), а також генетичні впливи. Все частіше нейронаукові методи, такі як МРТ, використовуються для дослідження механізмів того, як фактори ризику можуть впливати на психологічні проблеми, та дослідження нейроанатомічного субстрату, що лежить в основі психічних розладів. Susser E, Schwartz S, Morabia A, Bromet EJ. Psychiatric Epidemiology: Searching for the Causes of Mental Disorders. New York: Oxford University Press, 2006.

Огляди з психіатричної епідеміології як основної теми були опубліковані Тоеном та ін. у 2006 році, Кесслером у 2007 році, та Юлом і Немероффом у 2012 році.

Історія Соціологічні дослідження 19-го та початку 20-го століття можна вважати попередниками сучасної психіатричної епідеміології. В них досліджувались такі проблеми, як різниця рівня самогубств між протестантськими та католицькими країнами і зростання ризику розвитку шизофренії в районах з високим рівнем соціальної ізоляції. Після Другої світової війни дослідники почали використовувати опитування громад для оцінки психологічних проблем. До 1980-х років були розроблені нові інструменти діагностики та критерії психічних розладів, які були наведені у DSM-3. Це започаткувало тенденцію до оцінки поширеності психічних розладів разом із симптомами.

Наприклад, намагаючись виміряти поширеність психічних захворювань у Сполучених Штатах, та Даррел А. Реджер провели дослідження під назвою «Епідеміологічна зона охоплення», в якому опитали вибірки населення у п’яти місцях по всій Америці протягом 1980-1985 років. У дослідженні було виявлено, що приблизно третина всіх американців стикаються з психічними захворюваннями в певний момент свого життя. Цей тип статистики часто називають поширеністю протягом життя.

На даний час епідеміологічні дослідження зосереджене не лише на оцінюванні поширеності, але і на етіології психічних розладів, тобто на виявленні та кількісній оцінці причин, що лежать в основі психіатричних проблем, та їх механізмів. Неетично піддавати учасників дослідження стресовим факторам, які можливо викликають психічні розлади, тому для вивчення етіології необхідні епідеміологічні методи. Для цієї мети особливо корисними є поздовжні дослідження, які дозволяють спостерігати за учасниками протягом тривалого періоду часу, часто протягом багатьох років. Вони дозволяють вивчати впливи навколишнього середовища та те, як вони впливають на зміни симптомів психічних розладів. Двома помітними історичними дослідженнями, що зосереджені на етіології, є Данідінське багатопрофільне дослідження здоров'я та розвитку та Крайстчерчське дослідження здоров'я та розвитку. Ці дослідження розпочалися в 70-х роках і вивчали вплив перинатальних проблем, генетичних варіантів, сексуального насильства та інших несприятливих впливів на психологічні проблеми в дитинстві та пізніше в дорослому віці.

Оцінка розладів В епідеміологічних дослідженнях для оцінки психічних розладів використовується багато різних інструментів залежно від віку учасників, доступних ресурсів та інших міркувань. У дослідженнях за участю підлітків та дорослих часто використовується структуроване інтерв'ювання – інтерв'юери ставлять серію запитань учаснику, щоб визначити наявність розладу у людини. Як легша для проведення альтернатива, використовуються анкети. В епідеміологічних дослідженнях за участю дітей психопатологія часто оцінюється за допомогою батьківських звітів, проте також популярні підходи, що базуються на використанні інформації з кількох джерел (наприклад: одночасне використання батьківських звітів, звітів вчителів та самозвітів).

Досліджені впливи

Генетичний Враховуючи значний вплив генетичних варіантів на психічні розлади, одним з основних напрямків психіатричної епідеміології є . Згідно з дослідженнями близнюків, психіатричні розлади демонструють значну спадковість. Метааналіз більшості проведених досліджень близнюків виявив комбіновану спадковість 46% для психічних розладів. Дослідження близнюків оцінюють вплив усіх генетичних варіантів та їх ефектів, але оскільки вони покладаються виключно на інформацію про спорідненість, вони обмежені в поясненні специфічних генетичних механізмів, що лежать в основі психіатричних ознак. Тому у психіатричній епідеміології використовується поєднання сімейних та молекулярних досліджень для виявлення впливу генетики на психічне здоров'я. Молекулярні дослідження підтверджують результати сімейних досліджень про те, що генетичні варіанти можуть частково пояснити виникнення психологічних проблем. Один із методів - кількісна оцінка загального внеску поширених генетичних варіантів. Крім того, під час повногеномних пошуків асоціацій дедалі більша кількість специфічних генетичних локусів пов'язується з психічними розладами.

Вплив середовища Окрім генетичних впливів, вивчається також широкий спектр факторів навколишнього середовища, включаючи харчування, урбанізованість, стресові життєві події, та булінг. На відміну від генетичних досліджень, дослідження впливу навколишнього середовища на психічні проблеми стикається з питанням двонаправленої причинності. Наприклад, можливі обидва напрямки причинно-наслідкового зв'язку: переживання соціального стресу може спричинити депресію, або депресія може погіршити стосунки з іншими та спричинити соціальний стрес. Навіть можливий варіант, що обидва фактори взаємодіють як самопідсилювальна петля зворотного зв'язку. Виявлення зв'язку між впливом навколишнього середовища та розладом може бути результатом однієї або обох ситуацій.

У психіатричній епідеміології існує кілька стратегій для оцінки напрямку причинно-наслідкового зв'язку. Однією із стратегій є багаторазове вимірювання впливу та результату. Завдяки цьому дослідники можуть проаналізувати, наскільки зміну психіатричних симптомів можна пояснити впливом у певний момент часу, а також чи можна передбачити зміни у впливі за попередніми рівнями симптомів (модель перехресних затримок). Таку модель було застосовано, наприклад, до вивчення інтерналізуючих (поведінкових) та екстерналізуючих (емоційних) психологічних проблем і стресових життєвих подій. Дослідження розвитку підлітків (з 7 по 12 клас) виявило складний двосторонній зв'язок між стресовими життєвими подіями та двома основними формами дезадаптації: поведінковими та емоційними проблемами. Як психіатричні проблеми, так і життєві події вимірювалися кілька разів протягом 7, 8, 9, 10 та 12 класів. Дослідники спостерігали, що стресові життєві події не тільки передують обом типам психологічних проблем, але також є наслідком переживання таких симптомів. Альтернативним підходом є використання досліджень близнюків, оскільки розбіжність між однояйцевими близнюками свідчить про вплив навколишнього середовища.

Пренатальні дослідження Розвиток мозку – це складний процес, який починається на ранній стадії ембріогенезу та триває в дорослому віці. Дослідження, що зосереджені на факторах ризику впливу на ранній розвиток мозку, виявили відмінності в анатомії мозку у дітей матерів, які вживали марихуану, порівняно з суб'єктами контрольної групи, які не були під впливом психотропних речовин. Це підкреслює важливість внутрішньоутробних факторів ризику для раннього розвитку мозку. Передчасні пологи також пов'язані з підвищеним ризиком дитячої депресії та психіатричної госпіталізації в молодому віці.

Популяційні візуалізаційні дослідження Популяційні візуалізаційні дослідження намагаються знайти нейробіологічні субстрати для пояснення психіатричної симптоматики. У цих дослідженнях переважно використовувалися послідовності (МРТ) для вивчення мозку в масштабі популяції. МРТ може бути використана для неінвазивного вивчення структурних (наприклад, об'ємних) відмінностей мозку між окремими особами. Прикладами послідовностей МРТ є функціональна МРТ (фМРТ), яка вивчає патерни активації мозку, та дифузійно-тензорна томографія (ДТТ), яка вимірює розвиток та цілісність волокон білої речовини. Ці методи використовуються на різних стадіях розвитку людини, приклади для кожної стадії обговорюються нижче.

Діти Візуалізаційні дослідження у дітей показали значний зв'язок між аутистичними рисами та звивистими патернами мозку на структурній магнітно-резонансній томографії (МРТ). Дослідження дифузійно-тензорної візуалізації (ДТВ), зосереджені на розвитку білої речовини, продемонстрували, що когнітивні здібності у дітей позитивно пов'язані з цілісністю білої речовини, що виражається фракційною анізотропією (ФА).

Літнє населення Дослідження, проведені у популяції людей похилого віку, виявили значний зв'язок між судинними захворюваннями білої речовини та депресивними симптомами. Однією із запропонованих причин появи розладів є порушення лобно-підкіркових ланцюгів, які регулюють настрій, через ураження білої речовини, що призводить до депресивних симптомів. Ураження також можуть спровокувати глюкокортикоїдну нейротоксичність, що сприяє депресії.

Психіатрична епідеміологія в Україні Згідно зі звітом ВООЗ у межах Спеціальної ініціативи з психічного здоров'я (2020), в Україні більшість осіб із психічними розладами не мають доступу до кваліфікованої допомоги через стигматизацію та брак ресурсів. Дослідження підкреслюють, що тривала війна з Росією спричинила суттєве зростання поширеності депресії, тривожних станів та ПТСР серед населення. Пріоритетним напрямком реформування системи визначено перехід від застарілої моделі великих психіатричних лікарень до надання послуг на рівні громад та інтеграцію психіатричної допомоги в первинну ланку медицини.

Див. також

Джерела

Додаткова інформація

Horwitz, Allan V. and Teresa L. Scheid. A Handbook for the Study of Mental Health: Social Contexts, Theories, and Systems. New York: Cambridge University Press, 1999.