Базиліка Святого Трофима — римо-католицька церква в Арлі, Франція. Спочатку це була абатська церква бенедиктинського ордену, а пізніше — собор Арля. Сьогодні це найважливіша будівля в місті Арль та визначний зразок романської архітектури. Романська частина церкви була збудована між 1100 і 1150 роками. Між 1454 і 1464 роками було додано готичний хор, а також проведено деякі інші перебудови. До 1792 року монастир Святого Трофима стояв на південній стороні, навколо клуатра церкви.

Історія

Святий Трофим був висвячений на першого єпископа Арля близько 250 року. Перший Собор єпископів Галлії відбувся в Арлі в 314 році. Папа Зосим призначив очільника церкви Арля перимасом Галльської церкви в 417 році. Між 430 і 449 роками на цьому місці було збудовано базиліку на честь святого Стефана (Сент-Етьєн) за єпископату святого Іларія. Святий Августин Кентерберійський повернувся до Арля з Англії в 597 році, навернувши короля, королеву та провідних представників англійської знаті до християнства, таким чином пов'язавши церкву в Арлі з англіканською церквою та архієпископом Кентерберійським донині. У VIII столітті місто Арль було спустошене набігами сарацинів, данців та норманів, під час яких церква також була зруйнована. У IX столітті було збудовано нову базиліку, і вже у 813 році в новозбудованій базиліці Святого Стефана відбувся перший регіональний собор. У 972 році мощі Святого Трохима вперше були перенесені до церкви. Однак у 1078 році їх повернули на стародавнє кладовище міста Аліскамп.

Наприкінці XI століття Арль, з населенням від 15 000 до 20 000 мешканців, був другим за величиною містом у Провансі. Він був незалежним як Королівство Арль і приваблював багато релігійних орденів, які побудували тут низку церков. У цей період (між 1100 і 1150 роками) також був збудований і собор на місці свого каролінгського попередника IX століття. Елементи попередньої споруди були повторно використані в цій новій будівлі — наприклад, нижні бічні стіни нефа містять частини попередньої церкви. Коли було прийнято рішення про будівництво нового собору, Святого Трохима вважали ідеальним кандидатом на його покровительство. За ініціативою Ремона де Монтредона мощі Святого Трохима були перенесені до церкви 29 вересня 1152 року, і з того часу церква офіційно носить його ім'я. Клуатр монастиря був збудований між 1160 і 1180 роками.

30 липня 1178 року імператор Священної Римської імперії Фрідріх I (Фрідріх Барбаросса) був коронований королем Бургундії в соборі архієпископом Арля Ремоном де Болленом.

У 1450 році кардинал Луї Алеман помер, будучи архієпископом Арля, і був похований у соборі. Кажуть, що біля його гробниці сталося кілька чудес. Оскільки ці події призвели до збільшення напливу паломників, було прийнято рішення розширити церкву. З 1454 по 1464 рік (інші джерела вказують на 1445—1465 роки) церкву розширювали, замінивши частину романського хору більшим готичним. У цей період також була побудована Королівська капела. Королівська капела отримала свою назву від картини «Поклоніння волхвів», створеної фламандським художником Луї Фінсоном між 1610 і 1614 роками.

У 1695 році інтер'єр було переобладнано в стилі епохи Відродження. Під час Французької революції собор був закритий як єпископська резиденція. Чинного єпископа, Жана Марі дю Ло, було страчено, а єпархію перенесено до Екс-ан-Провансу. Собор був понижений до парафіяльної церкви.

У 1870 році Проспер Меріме, будучи головним архітектором історичних будівель, наказав видалити все, що відволікало від суті оригінальної романської церкви. Ці зміни надали інтер'єру церкви її нинішнього вигляду. У 1882 році Папа Лев XIII підняв церкву до статусу малої базиліки. У 1981 році собор, разом з іншими романськими пам'ятками в Арлі, був оголошений об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.

З 2017 року парафія Арль, до якої належить собор, перебуває під пастирською опікою громади Святого Мартіна.

Будівля Будівля може похвалитися романським порталом, який, поряд із дещо ранішим величним фасадом абатства Сен-Жиль, являє собою одну з найкрасивіших скульптур Провансу. Він був створений між 1180 і 1190 роками та доповнений до майже неприкрашеного західного фасаду. На південній стороні вівтаря знаходиться клуатр церкви, до якого ведуть 23 сходинки. Відвідувачі можуть дістатися до клуатра через внутрішній двір єпископського палацу та через колишній вхід до монастиря. Монастирські будівлі розташовані навколо цього клуатра. Колишня резиденція єпископа розташована на південь від нефа та на схід від монастиря.

Будівля церкви Романська церква була збудована як тринефна базиліка з двома круглими боковими каплицями в трансепті. Неф має п'ять прольотів, що підтримуються дванадцятьма колонами. Його довжина становить 40 метрів, ширина — 15 метрів, а висота — 20 метрів. Церковна вежа, що спочатку була збудована в 13 столітті та розширена в 17 столітті, стоїть над середохрестям. Її висота становить 42 метри. Під час будівництва готичного вівтаря апсиду та бічні каплиці було знесено, залишивши лише трансепт. Вівтар має тринефний внутрішній хор з тристоронньою апсидою. Деамбулаторій оточує цю апсиду, до зовнішніх боків якої прибудовано каплиці різного розміру.

На сусідньому плані, серед іншого, показано період будівництва різних частин будівлі. Наприклад, частини будівлі, показані жовтим кольором, були збудовані у 12 столітті, тоді як рожеві частини були збудовані лише у 15 столітті.

Портал

Портал не інтегрований у стіну, як зазвичай, а, схоже, був доданий пізніше (як виступаючий елемент). Окрім виступаючого порталу, головний фасад майже не декорований і має подвійні двері, розділені посередині колоною. Невеликі бічні портали розташовані з обох боків.

Центральним елементом зображень порталу є тимпан, який зображує Страшний суд за Іваном (Христос як Суддя світу). У лівій руці Ісус тримає книгу із сімома печатками ; правиця піднята в благословенні. Його оточують символи чотирьох євангелістів: крилатий лев для Марка, крилатий чоловік для Матвія, орел для Івана та крилатий віл для Луки. Ця група відома як Majestas Domini. У арковомій перемичці зверху зображено трьох ангелів, що сурмлять у сурми Страшного суду, в оточенні сонму небесних істот.

Фриз над дверима зображує дванадцять апостолів під тимпаном, а на лівому фризі — процесія обраних, що прямують до небес. На внутрішній стороні порталу зображено їхнє прийняття в лоно Авраама, Ісаака та Якова. На правому фризі оголених проклятих в полум'і ведуть геть, щоб у кінці диявол провів їх крізь ворота. Нижче розташований менший фриз, що зображує сцени з дитинства Христа. Фриз підтримується колонами та нішами зі статуями святих та апостолів. Біля основи колон та статуй розташовані сцени зі Старого Завіту, такі як Самсон і Даліла або Самсон і Лев. Зовнішні сторони присвячені темі Страшного суду, з архангелом ліворуч та дияволом у пеклі праворуч.

Клуатр

На цьому місці ще у VIII столітті було збудовано простий за оформленням клуатр для каноніків, який сьогодні вже не існує.

Сучасний клуатр був збудований у два етапи. Північна та східна частини були зведені в романському стилі між 1160 та 1180 роками, а західна та південна частини були збудовані в готичному стилі в XIV та XV століттях.

Капітелі північного крила прикрашені скульптурами, що зображують пасхальну містерію та прославляння святих з Арля (наприклад, Святий Трофим між Петром та Іваном). Капітелі східного крила представляють сцени з життя Христа (включаючи Страсті Христові). Капітелі південного крила розповідають про життя Святого Трофима. Капітелі західного крила мають різні мотиви.

Орган Орган у церкві Святого Трофима був побудований у 1872 році Арістідом Кавайє-Коллем з сімома ребрами на одному мануалі. Орган був перебудований у 1925 році органобудівником Конверсом і розширений до 15 ребер на двох мануалах та педалі. Інструмент має механічну трактуру з з важелями Баркера.

Примітки

Посилання

http://www.hicker.de/eingangsbereich-kathedrale-saint-trophime-arles-provence-frankreich-14386-pictures.htm http://www.sacred-destinations.com/france/arles-st-trophime http://www.romanes.com/Arles/StTrophime/Eglise/

Література

Albert Hari: Primatiale Saint-Trophime von Arles. Éditions du Signe, 2002, ISBN 2-7468-0716-5.