Заставні аукціони в Росії () — один з механізмів приватизації в Росії, серія угод у формі аукціону, проведених в 1995 році, в результаті яких декілька комерційних банків отримали у власність державні пакети акцій низки великих стратегічних промислових компаній і підприємств, що виробляють енергоносії та метали. За цією схемою банки надавали державі кредити за одержані від неї в заставу в ході аукціону акції підприємств. При повернені державою кредиту, їй мали повернутися акції, у разі несплати кредиту акції переходили у власність банків. Автором концепції заставних аукціонів був Володимир Потанін, президент «ОНЕКСІМ-банку», який просунув цю ідею через урядові структури країни. Залоговые аукционы. // Вилькобрисский М. Как делили Россию. История приватизации. — СПб., 2012. — 189 с.
Історія Після Розпаду СРСР (1991) велика кількість колишніх державних підприємств Росії було перетворено на акціонерні товариства і приватизовано, причому власником частини акцій підприємств залишалася держава.
30 березня 1995 року Володимир Потанін, на той час президент «ОНЕКСІМ-банку», на засіданні уряду озвучив зміст проекту заставних аукціонів, запропонувавши від імені консорціуму банків надати кредит уряду під заставу акцій провідних російських підприємств, що належать державі. Вже тоді було ясно, що у бюджеті не буде грошей на повернення кредиту. Тож у перспективі фактично йшлося не про заставу, а про приватизацію держпідприємств шляхом продажу закладених акцій. 7 квітня 1995 року консорціум найбільших російських банків представив уряду РФ пропозицію провести заставні аукціони з державних пакетів акцій промислових підприємств. 2 червня банки відправили в уряд список акцій, що їх цікавлять на заставних аукціонах. У списку були підприємства енергетичної і металургійної промисловості. Д. Бутрин. История: 1991—2000. // Коммерсантъ-Власть, № 37, 18 сентября 2001. — с. 60. Урядом Росії було підготовлено список підприємств, державні пакети якцій яких мали бути передані під заставу. 31 серпня 1995 року президент Росії Б. Єльцин підписав Указ № 889 «Про передачу 1995 року у заставу акцій, що у федеральній власності». 17 листопада у Москві було проведено перший заставний аукціон. Інші аукціони було проведено протягом листопада-грудня 1995 року.
За спогадами Альфреда Коха, спочатку передбачалося виставити на аукціон пакети акцій 43 компаній, але їх кількість скоротилася до 16, причому на 4 компанії претендентів не знайшлося. И. Федюкин. Красная приватизация. // Коммерсантъ-Власть, № 13, 05 апреля 2010/ — стр. 34. Під час підготовки та проведення аукціонів виникло безліч вкрай спірних ситуацій. Крім того, за деякими оцінками, вартість виставлених на аукціони лотів була занижена. В ході аукціонів окремі підприємства, виставлені на торги, не привертали нічиєї уваги, деякі банки були усунені від аукціону, окремі результати аукціонів були анульовані і проведено нові аукціони. Держава банкам кредит не повернула і з 1 вересня 1996 року, відповідно до заставного договору, банки мали право закладені державні пакети продати. А. Багров. Новая концепция залоговых аукционов. // Коммерсантъ, № 158, 21 сентября 1996.
Порівняння з іншими схемами приватизації Одержання державного майна через залогові аукціони відрізнялося від концепції інвестиційної приватизації. У випадку інвестиційної приватизації новий власник був зобов'язаний вкладати власні гроші в подальший розвиток виробництва після переходу державного майна до його рук, а при одержані державних акцій у заставу і потім у власність нового власника, той такого зобов'язання не мав. Є думка, що в такий спосіб у нових власників з'являлася можливість отримувати наддоходи за рахунок експлуатації промислових об'єктів, що нічим не компенсується. Не виключався і варіант їхнього швидкого перепродажу, але вже не за спеціально заниженою конкурсною, а за реальною ринковою ціною.
Оцінки У доповіді Рахункової палати Росії «Аналіз процесів приватизації державної власності в Російській Федерації за період 1993—2003 роки», опублікованій в 2004 році, зазначається, що «в результаті проведення заставних аукціонів відчуження федеральної власності було здійснено за значно заниженими цінами, а конкурс фактично носив вдаваний характер». Анализ процессов приватизации государственной собственности в Российской Федерации за период 1993—2003 годы (экспертно-аналитическое мероприятие). / Руководитель рабочей группы — Председатель Счетной палаты Российской Федерации С. В. Степашин. — М.: Олита, 2004. — 186 с. — ISBN 5-9574-0005-X
Посилання