Каталепсис ( – «схоплення») — термін у стоїчній філософії, що означає концепцію, приблизно еквівалентну сучасному розумінню. Для філософів-стоїків каталепсис був важливою передумовою, що стосувалася стану свідомості людини в контексті осягнення фундаментальних філософських понять, за яким слідувало схвалення, або дотримання істини, що була таким чином осягнута.
Згідно зі стоїками, розум постійно бомбардується враженнями (фантазіями). Деякі з цих вражень є істинними, а деякі хибними. Враження істинні, коли вони стверджуються істинно, хибні, якщо вони стверджуються помилково. Цицерон розповідає, що Зенон проілюстрував би каталепсис наступним чином:Він показував перед людиною свою руку з розчепіреними пальцями і казав: «Зовнішній вигляд — це ось так»; потім він трохи стискав пальці й казав: «Акт згоди виглядає так»; потім він щільно стискав пальці, утворюючи кулак, і говорив, що це і є розуміння (і на основі цієї ілюстрації він дав цьому процесу власне ім’я «каталепсис», якого воно раніше не мало); але потім він притискав ліву руку до правого кулака і стискав його міцно та з силою, а потім говорив, що таке знання не під силу нікому, крім мудреця. Каталепсис був головним предметом суперечки між стоїками та двома школами філософського скептицизму в період еллінізму : пірроністами та академічними скептиками Академії Платона. Скептики, які обрали стоїків своїми природними філософськими опонентами, уникали багатьох речей з того, у що стоїки вірили щодо людського розуму та методів розуміння вищих значень. Для скептиків усі враження були акаталептичними, тобто не відповідали сприйнятим об'єктам, або, якщо вони мали якусь відповідність, її ніколи не можна було б пізнати.
Примітки