Гуго Якуб Йозеф граф Логотетті (20 березня 1801, Чернівці — 26 травня 1861, Біловіце) — чеський і австрійський шляхтич (дворянин), власник великих маєтків (вельможних маєтностей) Біловіце та Бржезолупи (1831—1861).

Походження Предки цієї родини походили зі стародавнього візантійського роду. Члени родини обіймали у Візантійській імперії найважливіші посади. Слово «логогети»(грец. λογοθέτης) грецькою мовою означає міністр. Внаслідок завоювання турками столиці імперії, Константинополя в 1453 році предки родини переселилися на острів Крит, а з 1462 року і до сьогодні вони постійно проживають на острові Закінф в Іонічному морі й донині.

Біографія Засновником моравської гілки родини був Якуб граф Логотетті, який народився 15 березня 1741 року в Занте як Якобос Контес Логотетті. У 1775 році він одружився з Катериною д'Імбо та оселився в Чернівцях на Буковині. Того ж року Буковину окупував імператор Йосиф II, і Чернівці стали частиною Габсбурзької монархії. У нього та його дружини Катерини народився син, Йозеф Карл Августин Логотетті (16 березня 1779), який 17 лютого 1800 року одружився у Відні з Марією Естер Барборою, баронесою (фрайгер) з Лочелли, яка походила з Брно. 20 квітня 1801 року у молодят народився єдиний син, Гуго Йозеф Якуб Логотетті, в Чернівцях. Його батько помер, коли він був дитиною († 5 травня 1811 року, Черновіце), а мати покинула його в 1815 році († 26 липня 1815 року, Брно). Маленьким хлопчиком опікувалися родичі матері, родина лицаря фон Шенфельда. У 1818 році він вступив до 3-го гусарського полку кадетом.

У дитячому віці він утратив батька, який помер 5 травня 1811 року в Чернівцях, а в 1815 році пішла з життя і його матір, яка померла 26 липня 1815 року в Брні. Про малого хлопця потурбувалися родичі матері — родина лицаря фон Шенфельда. Відтак у 1818 році він вступив кадетом до 3-го гусарського полку

Завдяки фінансовій допомозі родичів своєї дружини, у 1836 році Гуго Логотетті придбав маєток Біловіце. У 1839 році він отримав чеське дворянство та австрійське лицарство. Раніше, він претендував на австрійський титул графа, і у 1848 році був визнаний. Він був відомий своїм любовним романом з простою дівчиною Емілією Чудовою, яку Йозеф Манес намалював під час відвідування замку Біловіце. 16 травня 1861 року, подорожуючи з Бжезолп до Біловіце, він переніс інсульт. Він помер у замку Біловіце 26 травня 1861 року в оточенні своєї родини.

Шлюб і нащадки Він одружився з баронесою Павліною з Бартенштейна (1800—1872), онукою Яна Криштофа з Бартенштейна, 19 грудня 1821 року в Німецьких Кнініцах поблизу Моравського Крумлова. У подружжя народилося семеро дітей, троє з яких (Берта, Лодойська та Альфред) померли в дитинстві. Двоє синів та дві доньки дожили до дорослого віку:

Володимир (4 серпня 1822, Томашовце — 7 грудня 1892, Радеуці), австро-угорський офіцер, політик і засновник першої добровільної пожежної команди в Моравії, одружився в 1851 році з графинею Марі Немес де Хідвегі та Олтзем (5 квітня 1827, Клуж-Напока — 18 квітня 1906, Біловіце) Гедвіка (4. 10. 1823 Томашовце — 4. 7. 1899 Оломоуць), неодружена та бездітна Юлія (21. 3. 1833 Брно — 24. 9. 1854 Угерске Градіште), 1851 одружилася з Антоніном Франтішеком Ледоховським (4. 10. 1832 Варшава — 14. 5. 1885) Зденко (10. 8. 1835 Бржезолупи — 10. 1. 1881 Оломоуц), одружений (морганатичний) 1869 з Августою Шарапатковою (7. 11. 1844 Марратіце — 9. 2. 1912 там само)

Примітки