Спорт у Норве́гії є важливою частиною культури та суспільного життя країни. Норвегія є світовою державою в багатьох дисциплінах лижного спорту, а також у ковзанярському, вітрильному спорті, гандболі та спортивній стрільбі.
Види спорту
Лижний спорт
Норвегія посідає перше місце в історичному заліку чемпіонату світу з лижних видів спорту, третє — у Кубку світу зі стрибків з трампліна та п'яте — на чемпіонаті світу з гірськолижного спорту.
Серед найвідоміших норвезьких лижників — Маріт Б'єрген, Б'єрн Делі, Петтер Нортуг, Бенте Скарі та Вегард Ульванг у лижних перегонах; Уле-Ейнар Б'єрндален та Лів Грете Шельбрейд у біатлоні; Том Гільде, Андерс Якобсен, Руар Льєкельсей, Рогер Рууд, Андерс Бардаль, Еспен Бреденсен та Анетте Саген у стрибках з трампліна; К'єтіль Андре Омодт, Лассе К'юс та Аксель Лунд Свіндаль у гірськолижному спорті; Карі Тро у фристайлі та Гелене Олафсен у сноубордингу.
Головним лижним центром Норвегії є Голменколлен, чий трамплін відкрили ще у 1892 році. Найпрестижнішою нагородою для норвезьких лижників є Медаль Гольменколлена.
Футбол Елітесеріен () — найвища футбольна ліга Норвегії, розіграш якої проводиться з 1937 року. Найуспішнішим клубом є «Русенборг», який здобув 22 чемпіонські титули та шість разів ставав віцечемпіоном. Також команда дев'ять разів вигравала Кубок Норвегії та доходила до чвертьфіналу Ліги чемпіонів УЄФА в сезоні 1996–1997 років. Іншим норвезьким клубом, який виходив до групового етапу Ліги чемпіонів, є «Молде».
Чоловіча збірна з футболу завоювала бронзову медаль на Олімпійських іграх 1936 року. Вона кваліфікувалася лише на три чемпіонати світу (1938, 1994 та 1998), дійшовши до 1/8 фіналу в 1998 році, і лише один раз брала участь у чемпіонаті Європи (2000), де вибула на груповому етапі. Натомість жіноча збірна з футболу виграла чемпіонат світу 1995 року, посіла друге місце у 1991 році, здобула два титули чемпіонок Європи у 1987 та 1993 роках (а також чотири рази ставала срібною призеркою) та виборола золоту медаль на Олімпійських іграх 2000 року і бронзову у 1996 році.
Футболісти Йон Арне Ріїсе та Уле Гуннар Сульшер ставали переможцями Ліги чемпіонів УЄФА у складі англійських клубів «Ліверпуль» та «Манчестер Юнайтед» відповідно. Своєю чергою, Руне Братсет ставав чемпіоном Німеччини у складі «Вердера».
Автоспорт
На відміну від Швеції та Фінляндії, досягнення Норвегії в ралі є значно скромнішими. Петтер Сольберг виграв чемпіонат світу з ралі у 2003 році та здобув 13 перемог на етапах. Згодом з'явилися такі пілоти, як Мадс Остберг, який здобув одну перемогу та був офіційним пілотом Citroën, та Андреас Міккельсен, триразовий чемпіон серії Intercontinental Rally Challenge. Ралі Норвегії, яке проходить на снігових трасах, входило до календаря чемпіонату світу з ралі в 2007 та 2009 роках.
Країна має кількох відомих гонщиків у ралі-кросі, зокрема Мартіна Шанче, Людвіга Гунсбедта, Сверре Ісаксена, Андреаса Баккеруда та самого Петтера Сольберга. Чемпіонат Європи з ралі-кросу проводився на трасі в Люнгасі з 1982 по 2004 рік.
У кільцевих автоперегонах виділяється Томмі Рустад, який двічі вигравав Шведський чемпіонат турингових автомобілів. Автодром Волербанен приймав один з етапів цього чемпіонату в 2000-х роках.
Гандбол
У гандболі чоловіча збірна посіла шосте місце на чемпіонаті світу 1958 року та на чемпіонаті Європи 2008 року.
Натомість, жіноча збірна здобула два золота та три срібла на чемпіонатах світу, дві золоті та одну бронзову медалі на Олімпійських іграх, а також п'ять золотих медалей на чемпіонатах Європи.
Інші види спорту
У легкій атлетиці визначних результатів досягли марафонка Грете Вайтц та метальниця списа Тріне Гаттестад. У ковзанярському спорті виділяються Оскар Матісен та Юган-Улаф Косс, а у фігурному катанні — триразова олімпійська чемпіонка Соня Гені.
Чоловіча збірна з хокею із шайбою посіла четверте місце на чемпіонаті світу 1951 року. Жіноча збірна тричі ставала шостою на чемпіонатах світу, а також посіла третє місце на чемпіонаті Європи 1993 року та четверте місце в інших чотирьох розіграшах.
Гольфістка Сюзанн Петтерсен вважається однією з найкращих у світі: на її рахунку дві перемоги на твеликих турнірах, 15 перемог у LPGA Tour та кілька виступів за європейську команду в Кубку Сольгайма, засновник якого, Карстен Сольгайм, був норвежцем.
Ян Стенеруд професійно грав у американський футбол у США з 1967 по 1985 рік, забивши 373 з 558 філд-голів як кікер.
Олімпійські ігри
Норвегія брала участь у майже всіх літніх Олімпійських іграх, за винятком змагань 1904 року та Ігор 1980 року (останніх — через бойкот з боку західних країн). Загалом на літніх Олімпіадах країна завоювала понад 60 золотих нагород, що дозволяє їй утримувати позиції у першій тридцятці історичного заліку. Найбільших успіхів норвезькі атлети досягли у вітрильному спорті, гандболі та спортивній стрільбі.
На зимових Олімпійських іграх Норвегія традиційно демонструє виняткові результати: маючи у своєму активі понад 148 золотих нагород і більше ніж 400 медалей загалом, вона впевнено очолює загальноісторичний медальний залік за всю історію усього білого спорту. Збірна країни неодноразово посідала перше загальнокомандне місце на Олімпіадах, продемонструвавши абсолютне домінування зокрема на іграх у Пхьончхані (2018) та Пекіні (2022). Норвежці лідирують в історичному заліку в лижних перегонах та лижному двоборстві, посідають провідні позиції у біатлоні та стрибках з трампліна, а також стабільно входять до трійки найкращих у ковзанярському спорті. Водночас у гірськолижному спорті Норвегія займає сьоме місце.
Норвегія двічі приймала зимові Олімпійські ігри: Осло 1952 та Ліллегаммер 1994.
Національні збірні Збірна Норвегії з футболу Жіноча збірна Норвегії з футболу
Посилання