52-га гвардійська стрілецька дивізія (52 гв. сд) () — військове з'єднання, стрілецька дивізія сухопутних військ Червоної армії, що існувала з 1942 до 1946 року.
Вели свою історію від сформованої у грудні 1941 у місті Воронеж моторизованої дивізії військ НКВС, з січня 1942 — 8-ма мотострілецька дивізія військ НКВС, з липня 1942 — 63-тя стрілецька дивізія. Брала участь в оборонних боях на обоянському напрямі, звільненні Лівобережної України, у Ленінградсько-Новгородській, Псковсько-Островській, Ризькій, Варшавсько-Познанській, Східнопомеранській та Берлінській наступальних операціях.
У листопаді 1942 року за бойові заслуги перетворена на 52-гу гвардійську стрілецьку дивізію, удостоєна почесних найменувань «Ризька» (жовтень 1944) і «Берлінська» (червень 1945), нагороджена орденами Леніна, Суворова і Кутузова 2-го ступеня. 7 військовослужбовцям дивізії присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Історія з'єднання 52-га гвардійська стрілецька дивізія веде свою історію від моторизованої дивізії військ НКВС, яка розпочала формування у Воронежі у листопаді 1941 року на базі прикордонних частин Південно-Західного фронту, що виходили з оточення під Києвом: 91-го, 92-го, 94-го, 98-го прикордонних загонів, 6-го, 16-го, 28-го мотострілецьких полків оперативних військ НКВС. 27 січня 1942 року з'єднанню присвоєне найменування — 8-ма мотострілецька дивізія внутрішніх військ НКВС СРСР.
25 червня 1942 року дивізію переформували на 63-ту стрілецьку дивізію 1-го формування. 27 листопада 1942 року за бойові заслуги в Сталінградській битві її перейменували на 52-ю гвардійську стрілецьку дивізію.
26 січня 1943 року частини 52-ї гв. сд (21-ша армія) в результаті штурму опанували північно-західні схили Мамаєва кургану і з'єдналися з воїнами 13-ї гвардійської стрілецької дивізії генерала Олександра Родимцева (62-га армія).
У складі 21-ї армії (згодом 6-ї гвардійської армії) 52-га гвардійська стрілецька дивізія брала участь у боях на донбаському напрямку в ході операції «Скачок».
Брала активну участь у битві на Курській дузі на її південному відтинку52 гвардейская стрелковая дивизия. Основний рубіж оборони дивізії проходив трохи у глибині від річки Ворскла в районі Задільне, Березів, Єрик. Правіше оборонялася 67-ма гвардійська стрілецька дивізія, лівіше — 375-та стрілецька дивізія. У другому ешелоні армії оборону займали 51-ша стрілецька дивізія і 90-та гвардійська стрілецька дивізія52-я гвардейская Рижско-Берлинская орденов Ленина, Суворова и Кутузова стрелковая дивизия. О 16.00 4 липня після авіаційної та артилерійської підготовки до п'яти німецьких полків з танками атакували позиції сусідньої 67-ї гвардійської стрілецької дивізії та 153-го полку 52-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Основний удар завдавався силами 4-ї танкової армії в напрямку Корочі і Обояні. Танковий корпус СС атакував у смузі оборони 23-го гвардійського стрілецького корпусу 6-ї гвардійської армії. 1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер», діючи спільно з дивізією СС «Райх», до кінця першого дня наступу вклинилися в оборону радянських військ на глибину 12-13 км на ділянці Биківка — Козьмодем'янівка. При цьому дивізії II танкового корпусу СС зуміли прорвати на всю глибину перший рубіж оборони радянських військ, відтіснивши частини 52-ї гвардійської стрілецької дивізії, і підійшли безпосередньо до другого рубежу оборони, займаному 51-ою гвардійською стрілецькою дивізією, вступивши в бій з її передовими частинами.
6 липня дивізії СС «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» (99 танків, 23 САУ) і «Райх» (121 танк, 21 САУ) мали завдання продовжувати якнайшвидший прорив другого рубежу оборони біля села Яковлєво і вийти до лінії закруту річка Псел — с. Тетеревино.
16 липня 6-та гвардійська армія завдала контрудару вздовж шосе Обоянь — Бєлгород, у якому взяла участь 52-га дивізія. Війська армії досягли тих рубежів, на яких зустріли удари ворога 5 липня. Розвиваючи успіх, дивізія до 23 липня вийшла на рубіж південніше Биківки. Наступного дня її вивели до другого ешелону армії. За бойові заслуги в битві на Курській дузі дивізія удостоєна ордена Леніна.
У складі 6-ї гвардійської армії дивізія прибула на 2-й Прибалтійський фронт, зосередилася у районі Невеля (тоді Калінінська область). Влітку 1944 року її включили до складу 1-ї ударної армії.
52-га гвардійська стрілецька дивізія взяла участь у Псковсько-Острівській операції, відзначилася у боях при звільненні м. Остров, за що була нагороджена орденом Суворова ІІ ступеня.
У Ризькій наступальній операції наступала на Ригу з плацдарму на річці Маза-Югла та до вечора 11 жовтня досягла східної околиці Риги, а наступного дня вже вела бої на березі Західної Двіни. 13 жовтня частини дивізії форсували річку, міцно закріпились на плацдармі. Дивізія отримала почесне найменування «Ризької».
У січні-березні 1945 року 52-га гвардійська стрілецька дивізія брала участь у Варшавсько-Познанській та Східнопомеранській наступальних операціях. За високу бойову майстерність, доблесть і мужність, виявлені особовим складом у цій операції, 26 квітня 1945 року була нагороджена орденом Кутузова 2-го ступеня.
Бойовий шлях дивізія завершила в Берлінській наступальній операції, під час якої опанувала населені пункти Лечин, Бацлов тощо. 22 квітня 1945 року вона разом з іншими з'єднаннями вступила в Берлін і до 2 травня вела вуличні бої з противником.
Командування
Командири полковник, з 23 січня 1943 генерал-майор, Козін Н. Д. (26 червня 1942 — 21 січня 1943) полковник, з 15 вересня 1943 генерал-майор, Некрасов І. М. (9 травня — 17 листопада 1943) генерал-майор Колчигін Б. К. (25 листопада — 25 грудня 1943) полковник Симонов М. В. (25 грудня 1943 — 23 вересня 1944) генерал-майор Козін Н. Д. (23 вересня 1944 — листопад 1945)
Підпорядкованість ЧасКорпусАрміяФронт(округ)Штаб 1942 1 грудня
21 А Донський фронт Обоянь 1943 1 січня
21 А Донський фронт Калач-на-Дону 1 березня
21 А Центральний фронт Строїтель 1 квітня
21 А Воронезький фронт Строїтель 1 травня 23 гв.ск 6 гв.А Воронезький фронт Строїтель 1 вересня 23 гв.ск 6 гв.А Воронезький фронт Качалівка 1 жовтня 23 гв.ск 6 гв.А Резерв Ставки ВГК Богодухів 1 листопада 23 гв.ск 6 гв.А 2-й Прибалтійський фронт Невель 1944 1 січня 23 гв.ск 6 гв.А 2-й Прибалтійський фронт Невель 1 березня 12 гв.ск 3 УдА 2-й Прибалтійський фронт Гультяї 1 квітня 12 гв.ск
2-й Прибалтійський фронт Струги 1 травня 12 гв.ск 1 УдА 2-й Прибалтійський фронт Стречно 1 серпня 12 гв.ск 1 УдА 3-й Прибалтійський фронт Остров 1 вересня
1 УдА 3-й Прибалтійський фронт Лоссікюла 1 вересня
1 УдА 3-й Прибалтійський фронт Лоссікюла 1 жовтня 12 гв.ск 1 УдА 3-й Прибалтійський фронт Страупе 1 листопада 12 гв.ск
2-й Прибалтійський фронт Ауце 1 грудня 12 гв.ск 3 УдА 2-й Прибалтійський фронт Салдус 1945 1 січня 12 гв.ск 3 УдА 1-й Білоруський фронт Острув-Мазовецька 1 квітня 12 гв.ск 3 УдА 1-й Білоруський фронт Хойна 1 травня 38 ск 3 УдА 1-й Білоруський фронт Берлін
Склад 151-й гвардійський стрілецький полк 153-й гвардійський стрілецький полк 155-й гвардійський стрілецький полк 124-й гвардійський артилерійський полк 57-й окремий гвардійський винищувально-протитанковий дивізіон, 70-та окрема гвардійська зенітна артилерійська батарея (до 20.4.43 р.), 56-та окрема гвардійська розвідувальна рота, 61-й окремий гвардійський саперний батальйон, 82-й окремий гвардійський батальйон зв'язку, 562-й (60-й) медико-санітарний батальйон, 58-ма окрема гвардійська рота хімічного захисту, 617-та (54-та) автотранспортна рота, 640-ва (59-та) польова хлібопекарня, 646-й (53-й) дивізійний ветеринарний лазарет, 590-та польова поштова станція, 1766-та польова каса Держбанку.
Див. також Будапештська операція 52-га піхотна дивізія (Третій Рейх) 52-га піхотна дивізія (Велика Британія) 52-га піхотна дивізія «Торіно» 52-га окрема механізована бригада (Україна) Група армій «Курляндія»
Примітки Виноски
Джерела
Посилання 52 гвардейская стрелковая дивизия 52 гв. стрелковая дивизия 52-я гвардейска стрелковая дивизия
Література Пантюхов Г. Г..Люди одной дивизии. Боевой путь 52-й гвардейской орденов Ленина, Кутузова и Суворова стрелковой дивизии.1941-1945 гг.- Москва,: 1977; Рижско-Берлинская стрелковая дивизия//Великая Отечественная война 1941—1945: энциклопедия /главный редактор генерал армии, профессор М. М. Козлов. и др. — М.: Советская энциклопедия, 1985.-C.614