Варшавсько-Берлінська прадолина

Варшавсько-Берлінська прадолина стоку — низовинна долина, що простягається від Варшави через Сохачев, Ловіч, Домб'є, Коло, Конін, Льонд, Пиздри, Рогалін, Мосіна, Обра, Зелена Гура, Айзенгюттенштадт, Берлін, Фалькензе таж до Фрізака. На захід від Фрізака ця прадолина зливається з . Об’єднані долини біля Гафельберга впадають до Ельбської прадолини.

Геологія Варшавсько-Берлінська прадолина виникла в перигляціальному кліматі плейстоцену внаслідок стоку талих вод льодовиків уздовж краю льодовикового щита під час Віслинського зледеніння приблизно 22 000 — 20 000 років тому. Таким чином, вона є середньою — як у часовому, так і в географічному сенсі — з трьох великих прадолин стоку Віслинського зледеніння в Бранденбурзі та Польщі. Також і талі води молодшої близько 18 000–15 000 років тому використовували цю долину як шлях стоку на північний захід у напрямку Ельби до Північного моря.Piotr Migoń: Geomorfologia. Wydawnictwo Naukowe PWN, Warschau 2006, ISBN 83-01-14812-8, S. 353–355.

Блокування річок на півночі континентальним льодовиком спричинило те, що ширина долини місцями досягала 20 кілометрів. Вона має плоске дно, на якому часто трапляються торфовища шириною в кілька кілометрів.

Потужність піщаних відкладів долини переважно становить понад 10 метрів, а подекуди навіть перевищує 20 метрів. Ці піски лежать на відкладах Заальського зледеніння і у верхніх шарах є дрібно- та середньозернистими, місцями слабко мулистими. Зі збільшенням глибини пісок стає грубішим і часто містить домішки гравію.

Природні райони

Польща

У польській частині Варшавсько-Берлінська прадолина розташовані такі природні райони:

Макрорегіон 315.6 Мезорегіон Мезорегіон Мезорегіон Мезорегіон Макрорегіон 318.1–2 Мезорегіон Мезорегіон Макрорегіон 318.7 Мезорегіон Мезорегіон

Німеччина

Берлінська прадолина як частина Варшавсько-Берлінської прадолини виникла наприкінці останнього льодовикового періоду — Віслинського зледеніння — приблизно 18 000 років тому. Вона була шляхом стоку талих вод материкового льодовика під час Франкфуртської фази зледеніння, та проходило трохи північніше та північніше-східніше Берліна. Разом із розташованою південніше вона сформувалася в Бранденбурзькій стадії Віслинського зледеніння. Хоча основне формування долини відбулося саме під час Франкфуртського положення краю льодовика, вона й надалі використовувалася як шлях відтоку вод під час подальшого танення льодовика у напрямку басейну Північного моря.

Хід прадавньої долини можна приблизно описати лінією Айзенгюттенштадт — Мюльрозе — Фюрстенвальде — Берлін — Фалькензее — північніше Науена — Фрізак.

На захід від містечка Фрізак Берлінська прадолина стоку зливається з Еберсвальдерською прадолиною, а далі на заході, біля Гафельберга, впадає в Ельбську прадолину. Долина обмежена плато з півночі та півдня. На півночі лежать моренні плато Любуська земля, Барнім, , які далі на півночі спускаються до Еберсвальдської прадолини. Південні межі долини утворюють , , . Усі вони складаються з льодовикових відкладів, передусім валунного суглинку та піску. У межах прадавньої долини місцями острівцями піднімаються невеликі плато. Відомим прикладом є на південному сході Берліна. У кількох місцях, наприклад між Беесковським плато й Тельтовом, а також між Барнімом і Гліном, у Берлінську прадолину впадають менші прадолини. Через це межа Берлінської долини місцями нечітка.

Сама долина складена потужними піщаними відкладами, товщина яких може перевищувати 20 метрів. Вони є важливими запасами ґрунтових вод і забезпечують Берлін питною водою. Поверхня долини в ідеальному випадку майже абсолютно рівна. Лише подекуди трапляються тераси, вищі на кілька метрів.

Оскільки під час Віслинського зледеніння лід просунувся значно далі на південь, унаслідок діяльності талих вод у Берлінській прадолині утворилося багато мас (Toteiskörper). Пізніше вони розтанули, сформувавши сучасні озера та болота. Відомими прикладами є та . Наприкінці Віслинського зледеніння в долині також сформувалися великі дюни, висота яких сягає до 30 метрів (). Молодші процеси, пов’язані з річкою Шпрее, також суттєво змінили деякі частини долини, особливо поблизу Фюрстенвальде.

Ландшафт Берлінської прадавньої долини поділяється на дві частини: на схід від Берліна до Одеру через низький рівень ґрунтових вод переважають соснові ліси; на захід від Берліна домінують вологі низовини та болотисті території. У прадавній долині, якою колись текли величезні потоки талих вод, нині протікають порівняно невеликі річки: Шпрее, Даме, а далі на заході — Гафель. Гафель у своєму руслі слідує льодовиковій улоговині і лише перетинає прадавню долину, не використовуючи її на значній відстані.

У середньовіччі прадавні долини стоку були серйознішими перешкодами для пересування, ніж піщані поля та болота. Торговельні шляхи проходили через вузькі місця, де долину було легше перетнути. На одному з таких вузьких місць Берлінської прадолини торговці заснували міста Берлін і Кельн-на-Шпрее, а також Мюльрозе і Фюрстенвальде.

Джерела Herbert Liedtke: Die nordischen Vereisungen in Mitteleuropa. (= Forschungen zur deutschen Landeskunde. 204). 2., erw. Aufl. Zentralausschuß für Deutsche Landeskunde, Trier 1981, ISBN 3-88143-020-2. Diercke Weltatlas: Nordische Vereisungen. Verlag Westermann, ISBN 978-3-14-100758-9, S. 2, Abb. 1, Maßstab 1:1.200.000

Примітки