Орелі-Антуан де Тунан ( ; — )— французький адвокат який, 17 листопада 1860 року прийняв титул короля Арауканії та Патагонії. Досі є предметом суперечок, чи був він самопроголошеним монархом Арауканії та Патагонії, чи був обраний вождями племен індіанців-мапуче— лонко.

Біографія Син багатого м'ясника, що потім розорився, який нродився у Дордоні. Носив ім'я «Орелі-Антуан Тунен» (Tounein) до 1857 року, коли суд, розглянувши документи про те, що його предки в кінці XVII і першій половині XVIII століття писали своє прізвище «де Тунан» (de Tounens), дозволив йому додати до прізвища дворянську частину ". Проте визнання дворянства було замало задоволення амбіцій Тунана.

Після знайомства з поемою «Араукана» Тунан прибув у 1858 році до чилійського міста Кокімбо. Наступні два роки провів у Сантьяго та Вальпараїсо, вивчаючи іспанську мову та зав'язуючи дуже корисні знайомства. Пізніше він переїхав до Вальдівії, де зустрівся із двома французькими купцями, Лашезом та Дефонтеном. Він поділився з ними своїми планами створення французької колонії в Араукані — території, яка на той момент не входила до складу чилійської держави. У 1860 році він вирушив до Арауканії, населеної індіанцями-мапуче, які були на той час де-факто незалежними.

Спираючись на свій досвід адвоката, де Тунан вважав, що Арауканія не належить ні Чилі, ні Аргентині, тому прагнув створити незалежну державу на південь від річки Біо-Біо. 17 листопада 1860 року він проголосив незалежність Арауканії та, за його словами, був визнаний вождями мапуче конституційним монархом, хоча історики це ставлять під сумнів. Де Тунан створив прапор, герб, гімн, конституцію та навіть карбував власну монету. Згодом він оголосив частиною королівства і Патагонію. Чилійська влада фактично проігнорувала його ініціативу, а французький консул назвав де Тунана божевільним

Де Тунан повернувся в Арауканію, де племена мапуче знову готувалися до війни з чилійською армією у зв'язку з завоюванням Арауканії. У 1862 він відвідав також племена інших індіанських народів регіону. Тим не менш, його слуга, Хуан Батіста Росалес, зв'язався з чилійською владою, яка знайшли і заарештували де Тунана. Вони віддали його під суд і збиралися відправити до божевільні, проте втрутився французький уряд, після чого де Тунана було депортовано до Франції.

У Франції де Тунан і далі поводився ексцентрично та в 1863 році видав мемуари. У 1869 році він знову вирушив до Арауканії через Буенос-Айрес. Мапуче були здивовані його поверненням, адже чилійці казали, що його стратили. Де Тунан спробував відновити своє «королівство», через що знову привернув увагу чилійської влади. У 1871 році через нестачу грошей він повернувся до Франції, де видав другий том мемуарів і заснував газету «Залізна корона». У 1874 році він ще раз намагався повернутися до Арауканії з невеликою кількістю зброї, але був упізнаний в аргентинському місті Баїя-Бланка та депортований назад до Франції. Орелі-Антуан де Тунан помер 17 вересня 1878 року в Туртуараку.

Примітки

Посилання

Сайт арауканської монархії Північноамериканське товариство роялістів Арауканії