Йоганнес Йоганнесович (Іван Іванович) Елер (, село Грімм (Лісний Карамиш) Камишинського повіту Саратовської губернії, тепер смт. Каменський Красноармійського району Саратовської області Російської Федерації — квітень , місто Абакан, тепер Хакасія, Російська Федерація) — радянський діяч, 1-й секретар Палласовського канткому ВКП(б) АРСР Німців Поволжя, секретар із транспорту обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя. Депутат Верховної ради АРСР Німців Поволжя 1-го скликання (1938—1941 роки).
Біографія Народився в бідній родині. Батько влітку працював пастухом, а взимку наймався на роботу до заможних господарів. Мати — домогосподарка. У 1921 році під час голоду Йоганнес Елер втратив батька та п'ятьох братів і сестер. Після цього матері довелося працювати за наймом.
У 1925 році Йоганнес вступив до початкової школи в місті Бальцер, але в 1927 році, навчаючись у 3-му класі, був змушений залишити навчання, оскільки його мати на той час стала непрацездатною і йому довелося утримувати родину. Спочатку працював чорноробом на різних будівництвах у місті Бальцер, а з 1928 до 1929 року — розсильним у конторі ткацької фабрики імені Карла Лібкнехта в м. Бальцер. У 1928 році вступив до ВЛКСМ. У 1929–1931 роках працював на ткацькій фабриці імені Карла Лібкнехта учнем мастильника, ткачем, шпульником і одночасно з 1929 року без відриву від виробництва навчався в школі фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) при ткацькій фабриці. Здобув спеціальність «кваліфікований ткач» і кваліфікацію «підмайстер», однак школу ФЗУ не закінчив.
У липні 1931 року був направлений Бальцерським кантонним комітетом ВЛКСМ на тримісячні курси з підготовки інструкторів для радянської роботи при ЦВК АРСР Німців Поволжя. Після закінчення курсів з 16 жовтня 1931 до 15 травня 1933 року працював відповідальним інструктором із радянського будівництва виконавчого комітету Бальцерської кантонної ради АРСР Німців Поволжя.
Член ВКП(б) з вересня 1932 року.
З травня до жовтня 1933 року працював завідувачем магазину в Кантспоживспілці міста Бальцер АРСР Німців Поволжя.
З листопада 1933 до серпня 1934 року — завідувач організаційного відділу Бальцерського кантонного комітету ВЛКСМ. Перебуваючи на цій посаді, отримав догану від обкому ВКП(б) АРСР НП «за затиск критики і самокритики». Але через кілька днів стягнення було зняте «як неправильне».
З серпня 1934 до серпня 1936 року добровільно служив у Червоній армії як курсант Енгельської військової авіаційної школи за спеціальністю моторист. 20 серпня 1936 року наказом по авіачастині був звільнений зі служби «через невідповідність льотним вимогам».
З серпня 1936 до вересня 1937 року працював спочатку завідувачем відділу, а потім секретарем Бальцерського кантонного комітету ВЛКСМ.
У жовтні–листопаді 1937 року — завідувач організаційно-розпорядчого та кадрового відділу (ОРКО) обласного комітету ВЛКСМ АРСР Німців Поволжя. У жовтні 1937 року на 15-й обласній конференції ВЛКСМ АРСР Німців Поволжя був обраний членом пленуму обкому комсомолу.
Після конференції на 1-му пленумі обкому ВЛКСМ був обраний членом бюро обкому ВЛКСМ АРСР Німців Поволжя і 2-м секретарем обласного комітету ВЛКСМ АРСР Німців Поволжя. На цій посаді працював з листопада 1937 до квітня 1939 року.
26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради АРСР Німців Поволжя від Бальцерського виборчого округу № 112 міста Бальцер. Член Президії Верховної Ради АРСР Німців Поволжя. У серпні 1938 року був обраний до складу членів пленуму обкому ВКП(б) АРСР НП.
З 23 квітня 1939 до 28 січня 1941 року — перший секретар Палласовського кантонного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.
З 28 січня до 8 березня 1941 року — перший секретар Марксштадтського кантонного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.
26 березня 1941 року на пленумі обкому ВКП(б) АРСР Німців Поволжя був обраний секретарем обласного комітету ВКП(б) із транспорту.
У вересні 1941 року на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1941 року «Про переселення німців, які проживають у районах Поволжя» разом із родиною депортований до міста Мінусинська Красноярського краю.
У вересні–листопаді 1941 року — завідувач ощадкаси № 181 міста Мінусинська. З листопада 1941 до лютого 1942 року — завідувач складу махоркової фабрики м. Мінусинська.
З лютого 1942 до жовтня 1946 року — в трудовій армії. Працював лісорубом на залізничній станції Лісна Кіровської області.
З жовтня 1946 до січня 1949 року — завідувач складу ДЕУ в м. Мінусинськ. З січня 1949 до серпня 1957 року працював диспетчером контори «Заготзерно» міста Мінусинськ. З серпня 1957 до травня 1961 року — директор Крутоярського пункту «Заготзерно» на залізничній станції Крутояр Красноярського краю. З травня 1961 до квітня 1962 року — головний державний інспектор інспекції із закупівлі сільськогосподарської продукції в місті Ужур Красноярського краю. З квітня 1962 до січня 1963 року — директор хлібоприймального пункту в місті Ачинськ Красноярського краю.
З січня 1963 до березня 1965 року — директор млинкомбінату в місті Абакан Хакаської автономної області Красноярського краю. З березня 1965 до травня 1966 року — директор тресту їдалень міста Абакан. З травня 1966 до листопада 1973 року працював інженером зі спеціальних робіт будівельного управління (БУ) «Хакасводбуд» у м. Абакан.
У листопаді 1973 року вийшов на пенсію за віком. У травні–серпні 1975 року короткий час працював начальником ЖКО будівельного управління «Хакасводбуд» у м. Абакан. Потім знову на пенсії.
Помер у квітні 1986 року в місті Абакан Хакаської автономної області Красноярського краю.
Родина Дружина — Марта Єгорівна Елер, народилася в 1914 році в селі Галка Камишинського повіту Саратовської губернії в бідній родині. Освіта — 7 класів. На момент депортації в 1941 році працювала друкаркою.
Діти: Леонід (нар. 1937), Володимир (нар.1939).
Нагороди медаль «За трудову відзнаку» знак «50 років перебування в КПРС»
Джерела Элер Иоганнес Иоганнесович