Александер Рудольф Гаммер (; 4 серпня 1862, Дрезден — 18 січня 1926, Дрезден) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Саксонської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія 1 квітня 1880 року вступив в 4-й піхотний полк № 103 в Бауцені. З 1 квітня 1889 року — ад'ютант районного командування ландверу в Ціттау. З 1 грудня 1889 року — інструктор кадетського корпусу в Дрездені. 1 квітня 1893 року повернувся у свій полк і був призначений командиром роти. З 21 травня 1895 року — командир роти 6-го піхотного полку «Король Вільгельм II Вюртемберзький» № 105 в Страсбурзі. З 26 березня 1899 року — інтендант 19-го (2-го Королівсьвого Саксонського) армійського корпусу в Лейпцигу. 26 березня 1903 року призначений в 7-й піхотний полк № 106 в Лейпцигу. З 23 жовтня 1903 року — командир батальйону 14-го піхотного полку № 179 у Вурцені. З 11 грудня 1908 року служив у штабі 6-го піхотного полку № 105 в Страсбурзі. З 24 вересня 1910 року — начальника адміністративного відділу Саксонського військового міністерства.

З 13 грудня 1912 року — командир 5-го піхотного полку «Кронпринц» № 104 в Хемніці. З початком Першої світової війни його полк мобілізувався і разом із 40-ю піхотною дивізією виступив у нейтральну Бельгію. Там, під час битви при Дінані з 22 по 24 серпня, його завданням було захопити стратегічно важливий міст через Маас у Гастьєрі. Цього вдалося досягти лише після 20-годинного бою. Під час подальшого просування до Франції Гаммер був важко поранений поблизу Сюріса, коли куля з гвинтівки розтрощила йому нижню щелепу. Він повернувся до свого полку на фронт у середині грудня 1914 року після перебування у військовому шпиталі. У переддень Різдва 1914 року король Фрідріх Август III призначив його командиром 8-ї піхотної бригади № 89, якою Гаммер командував на Західному фронті до 19 квітня 1916 року. Він недовго командував 32-ю піхотною дивізією до 4 травня 1916 року, а потім отримав командування 24-ю піхотною дивізією. Він керував цією дивізією в наступні місяці до серпня, а також знову з жовтня по листопад під час битви на Соммі та окопної війни у ​​Фландрії. З червня 1917 року дивізія була розгорнута на Вітшетському виступі та в подальшій Третій битві під Іпром. Сектор, яким командував Гаммер, неодноразово витримував та відбивав ворожі атаки.

З лютого 1918 року дивізія Гаммера була підпорядкована новоствореній 17-й армії та згодом готувалася до Великої битви за Францію. 21 березня 1918 року німецькі війська розпочали наступ і прорвали ворожий фронт на захід від Камбре. Дивізія Гаммера була розгорнута як третя хвиля і успішно захопила серце британських позицій, парк Велю. Після закінчення наступу дивізія знову опинилася втягнутою в окопну війну. Згодом вона воювала на річці Авр з 9-ю армією між Камбре та Сен-Кантеном, на лінії Зігфріда і, нарешті, на лінії Германа та навколо неї. Запеклі оборонні бої зменшили чисельність дивізії до лише 500 осіб.

Після перемир'я залишки дивізії, очолювані Гаммером, повернулися додому. Там, за його власним проханням, його було внесено до резервного списку 26 січня 1919 року.

Після виходу на пенсію Гаммер обіймав посаду голови саксонських офіцерських асоціацій до самої смерті.

Звання

Фенріх портупеї запасу (1 квітня 1880) Фенріх портупеї (26 листопада 1880) Другий лейтенант (12 жовтня 1881) Перший лейтенант (1 квітня 1887) Гауптман (24 березня 1893) Майор (26 березня 1903) Оберстлейтенант (16 липня 1908) Оберст (23 вересня 1911) Генерал-майор (21 листопада 1914) Генерал-лейтенант (17 червня 1918)

Нагороди

Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (23 травня 1905) командорський хрест 1-го класу з мечами Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (1905) Орден Вюртемберзької корони, почесний хрест (15 березня 1910) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (14 травня 1910) Орден Заслуг (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (24 травня 1910) командорський хрест 2-го класу Орден Червоного орла 3-го класу (20 липня 1912) 2-го класу з мечами (жовтень 1916)Militär-Wochenblatt. Nr. 78/79 vom 24. Oktober 1916, S. 1774. Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу (11 вересня 1912) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (15 жовтня 1914) командорський хрест 2-го класу (31 серпня 1916) командорський хрест 1-го класу (28 березня 1918) Pour le Mérite (24 листопада 1917)

Примітки

Література

Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweig: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 2: H–O. Biblio Verlag, Bissendorf 2003, ISBN 3-7648-2516-2, S. 26–27. Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band I: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 438–440.

Посилання

Гаммер на сайті The Prussian Machine.