Клеменс Улльріх (; 25 липня 1857, Дрезден — 10 січня 1935, Дрезден) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Саксонської армії.
Біографія Клеменс був сином Густава Едуарда Улльріха, придворного радника та особистого лікаря короля Йоганна. У нього було щонайменше два брати: саксонський оберст Максиміліан Улльріх (1860–1912) та гауптман у відставці Улльріх.
Улльріх навчався у Фіцтумській гімназії в Дрездені, а після закінчення школи 1 жовтня 1875 року вступив до 2-го гренадерського полку № 101 «Імператор Вільгельм, король Прусський» Саксонської армії в Дрездені, з 18 липня 1890 року — командир роти. З 1898 року — директор фабрики боєприпасів в Дрездені. З 1901 року — командир батальйону 9-го піхотного полку №133 в Цвікау. З 22 травня 1905 року служив в штабі 11-го піхотного полку № 139 в Дебельні. З 19 липня 1908 року — командир 15-го піхотного полку № 181 в Хемніці, з 23 вересня 1911 року — 2-го гренадерського полку «Імператор Вільгельм, король Прусський» № 101 в Дрездені, з 1 жовтня 1912 року — 3-ї піхотної бригади № 47 в Лейпцигу (з 1 жовтня 1913 року — в Дебельні). 17 березня 1914 року звільнений у відставку з пенсією і правом носіння форми.
Після початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року призваний на службу та призначений командиром 47-ї резервної піхотної бригади. Зі своєю бригадою він брав участь у просуванні до нейтральної Бельгії у складі 3-ї армії, облозі, бомбардуванні та захопленні Живе, а також у битві на Марні. Ульріх та його бригада брали участь в окопній війні на Західному фронті, а після розформування бригади 29 березня 1915 року його було призначено начальником спостереження за кордоном у Богемії, в Рудних горах. З листопада 1915 року він був заступником командира 6-ї піхотної бригади № 64. 14 січня 1916 року Улльріха було призначено командиром 177-ї піхотної бригади на Східному фронті та він брав участь у окопній війні навколо Даугавпілса. Він захворів на ішіас, повернувся додому 1 жовтня 1916 року і більше не отримав призначень.
Сім'я Улльріх був батьком щонайменше одного сина, Ганса Улльріха, заступника офіцера 2-го запасного піхотного батальйону ландштурму резервного піхотного полку № 243. Ганса було нагороджено Залізним хрестом 2-го класу наприкінці 1915 року.
Звання
Фенріх портупеї (20 червня 1876) Другий лейтенант (21 вересня 1877) Перший лейтенант (18 квітня 1889) Гауптман (18 липня 1890) Майор (23 жовтня 1899) Оберстлейтенант (22 травня 1905) Оберст (19 липня 1908) Генерал-майор (13 вересня 1912; патент від 21 квітня 1911) Генерал-лейтенант запасу (17 березня 1914)
Нагороди
Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (1889) 2-го класу (1 грудня 1911) Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (1895) офіцерський хрест (24 травня 1909) командорський хрест 2-го класу (23 травня 1912) мечі до командорського хреста Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (1901) Орден Заслуг (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (1906) командорський хрест 2-го класу з мечами Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу із зіркою (1913) Залізний хрест 2-го і 1-го класу (1914) Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (3 травня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 2-го класу з військовою відзнакою
Примітки
Література
Generalleutnant a. D. Ullrich. In: Sächsischer Kameraden-Kalender. 1933
Посилання
Улльріх на сайті The Prussian Machine.