Костянтин Васильович Сичов (, село Проказне, Пензенська обл. — 25 грудня 1982, Москва) — радянський воєначальник, генерал-майор, командир 130-ї Таганрозької стрілецької дивізії.
Біографія Народився 1906 року в с. Проказно Пензенської області у сім'ї робітника. У Пензі закінчив церковно-парафіяльну школу-чотирирічку, фабрично-заводську школу при обласній друкарні. Працював друкарем, був обраний секретарем Пензенської організації МОДБР (Міжнародної організації допомоги борцям революції), потім — ТСОАВІАХІМ. У складі окремого Пензенського батальйону ЧОП брав участь у боротьбі з бандитизмом на Кавказі. У 1927 році вступив до ВКП(б) і вступив до 1-ї Ленінградської артилерійської школи. Після закінчення служив в артилерійському полку в Казані (командир вогневого взводу, навчальної батареї, помічник начальника штабу, начальник штабу). Восени 1935 року витримав вступні іспити до Академії Робітничо-селянської Червоної Армії ім. Фрунзе. Керівництво наркомату оборони звернуло на Сичова увагу. На третьому курсі його відкликали на роботу до Центрального комітету партії.
На початку Німецько-радянської війни служив у штабі Південно-Західного фронту. Подавав рапорт із проханням «відправити на передній край». У листопаді 1942 року Сичова призначили заступником командира 126-ї стрілецької дивізії, яка брала участь у розгромі армії Паулюса під Сталінградом, став на шляху танків Манштейна в районі Аксая. У боях за визволення Ростова-на-Дону був контужений і поранений у ногу.
У травні 1943 року полковнику Сичову доручили сформувати 130-у стрілецьку дивізію зі складу 156-ї та 159-ї окремих стрілецьких бригад 28-ї армії. 130-а стрілецька дивізія під командуванням К. В. Сичова в серпні 1943 брала участь у прориві Міус-фронту. За визволення Таганрога 130-й та 416-й стрілецьким дивізіям було присвоєно найменування «Таганрозьких».
У боях на річці Аллі у Східній Пруссії на початку 1944 року генерал-майор К. В. Сичов був тяжко поранений.
Після війни К. В. Сичов працював на відповідальних посадах у Генеральному штабі. 1967 року вийшов у відставку. Вів велику роботу з патріотичного виховання молоді. Помер у 1982 році в Москві. Похований на Кунцевському кладовищі.
Почесний громадянин Таганрога (1973), Маріуполя (1980), Гусєва.
Нагороди
Орден Леніна; Три ордени Червоного Прапора; Два ордени Кутузова 2 ступеня; Орден Вітчизняної війни 1 ступеня; Орден Червоної Зірки; медалі
Іноземні нагороди
Командор Ордену Британської Імперії Великобританія (1944)
Примітки
Література Бардашенко А. Его дивизия дошла до Берлина // Таганрогская правда. — 2008. — 29 авг.